Встречи никогда не бывают последними!
Бывает, прощаясь с человеком, Ты думаешь, что это навсегда. Этот человек ассоциируется со светом, Но, к сожалению, ты не увидишь его больше никогда. Ты отпускаешь, зная эту правду, И боль в груди взывает все сильней. Ты отпускаешь, зная, что скоро будет завтра, И боль утихнет в груди твоей. Проходит время, дни, недели, месяца. И несколько месяцев заменяется годом. Но этот человек жил в сердце у тебя всегда, Хотя дни шли быстрым ходом. Бывает, вечером ты сядешь в тишине, И вспомнишь все, что было когда-то в то время. Эти воспоминания живут в сердце, где-то в глубине, И слезы душат, как необъяснимое бремя. Но когда вспомнишь приятный момент, Сердце наполняется счастьем. И хочется сделать невозможный побег, В то время, без всяких ненастьев. Ты думаешь, что это время ушло навсегда, И унесло с собой все моменты, Что это время больше не повториться никогда, Забрав с собой все твои победы. Но когда ты случайно встретишь его- Того человека со светом, Твое сердце забьется, увидев того, Кого ты ждала всем сердцем. Ты вспомнишь то время, что прошло, И вновь вспыхнут те чувства. Ты поймешь, что оно было не далеко, И вернуть все еще не поздно. Ты поймешь, что моменты не бывают бесследными, Они живут у тебя в сердце... тут, И что встречи никогда не бывают последними, Встречи обязательно ждут!
2021-11-04 14:07:54
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Валерия
Очень ободряюще и проникновенно!😍🤗 Есть над чем задуматься! У вас талант, девушка!🌹
Відповісти
2021-11-04 14:10:04
1
Алина
@Валерия 😊💓спасибо большое за ваше мнение, мне приятно)))
Відповісти
2021-11-04 14:15:27
1
Чудик Поэт
Эх... Я это так понимаю! Это просто прекрасное стихотворение, талант живёт вечно!👍🙂
Відповісти
2021-11-04 15:17:30
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
790
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9050