Я насилу вмовила Міру хоча б трохи подрімати. Вона лягла на мої коліна і відразу заснула. Лягати на ліжко Міра не захотіла. Я притулилася до стіни і теж трохи задрімала.

Прокинулася я приблизно о шостій ранку. Я перенесла Міру на ліжко і відсунула шафу від вікна, щоб було не так темно. На склі було три маленькі тріщини.

Я пішла до магазину, поки Ічіго спала. Все було спокійно, поки я не побачила Лі метрів за десять від себе. Вона щось вибирала і не помітила мене. Я вирішила простежити за нею. Вийшовши з магазину, Ліна сіла у свою машину і поїхала, найімовірніше, на роботу. Я, звичайно, швидко бігаю, але у мене не було жодного шансу наздогнати її пішки. Тому, щоб не гаяти часу, я попросила проїжджаючого повз чоловіка підвезти мене "на роботу". Я просто сказала, що це моя колега, і ми домовлялися, що вона заїде за мною, але я трохи запізнилася.

На останньому повороті ми зупинилися, і я вийшла. Незважаючи на те, що всі наші дії мають бути засекречені, Ліна не дуже-то переймалася питанням безпеки. Я піднялася на дах по пожежній драбині. Звідти ліфтом спустилася на перший поверх. Приміщення було порожнім, і мені не склало труднощів дістатися до кабінету Ліни. Вона в цей час була десь на додатковій роботі. Ключа у мене не було, тож двері довелося зламати. Але з цим у мене ніколи не виникало проблем. Я прикрила двері й стала чекати. Не думаю, що Лі затримається надовго. Ближче до п’ятої години Ліна повернулася. Я вже майже заснула і ледве встигла відскочити, коли вона підійшла до мене.

— "Я чекала на тебе. Шкода, що ти мене не попередила. Я хотіла підготуватися. Ти все ще думаєш, що я хочу тебе вбити?"

— "Хіба не хочеш? Я знаю, чому ти стала вбивати людей, але до чого тут я?"

— "У мене ніколи не було бажання тебе вбити, Шині. Я просто хочу, щоб ми об'єдналися і знищили людство. Ти ж теж цього хочеш. Не заперечуй, ти ненавидиш людей не менше за мене. Думаєш, я не знаю, що ти зробила, коли була маленькою?"

— "Я попереджала, щоб ти більше не поверталася до цієї теми..."

— "Яка ж ти ніжна! Не тобі мене судити. Спершу розберись зі своїм минулим, а вже потім у моє лізь."

Я зовсім забула, що свого часу розповіла Ліні багато зайвого. Головне, щоб Ічіго нічого не дізналася. Навряд чи вона зможе зрозуміти наші мотиви. За весь цей час я не раз пошкодувала, що все їй розповіла. Я розповіла Мірі майже всю правду про Ліну, але нічого не сказала про своє минуле.

— "Шині, ти чудово знаєш, що я в будь-який момент можу прийти додому до твоєї подруги й розповісти їй, чому ви з Шином залишилися сиротами."

— "Цим ти зажени себе в могилу. Я взагалі не розумію, як ти про це дізналася?"

— "Я все бачила. Я проходила повз ваш будинок, коли це сталося."

Ми з Шином пообіцяли про це не згадувати. Можливо, якщо Ічіго дізнається, вона в це не повірить, але це малоймовірно.

Наші батьки приділяли нам не ту увагу, яке було потрібно. В якийсь момент ми не витримали й отруїли їх. Я добре пам'ятаю, як вони кричали, відчуваючи, ніби з тіла живцем виривають органи. Потім ми втекли. Нас навіть не підозрювали, і справу закрили, списавши все на звичайне отруєння.

Але я не розумію, якщо Ліна все бачила, чому вона не вбила мене ще тоді. І за всі ці роки вона нікому нічого не розповіла.

— "Тепер ти розумієш, Ши? Якби ми не були друзями, тебе б тут не було. Тебе б ніде не було."

— "Я тебе зовсім не розумію. Якщо ти не вбила мене тоді через те, що ми друзі, чому намагалася зробити це потім?"

— "Ти мені заважала. Ти заважала моїй роботі."

— "Ти вирішила вбивати інших через те, що ми подали такий приклад?"

— "Мені стало цікаво, чи допоможуть одні жертви уникнути інших? Більш колосальних?"

— "Тобто для тебе вирізати всю свою родину менш масштабно, ніж отруїти батьків?"

Ліна не відповіла. Я пішла, і вона навіть не намагалася мене зупинити. Я повернулася додому, де вже чекала Ічіго.

— "Мені прийшло СМС з невідомого номера. Написали, що ти хочеш мені щось розповісти. Що саме?"

— "Нічого. Це просто чийсь невдалий жарт."

Міра подивилася на мене недовірливим поглядом. Тепер, коли вона знає правду про Ліну, вона хоче розібратися і з моїм минулим. Але якщо я розповім їй про вбивство батьків... Що вона про мене подумає? У Міри хороша, повноцінна сім'я, тому вона не зрозуміє, чому ми це зробили.

— "Тобі точно нема чого розповісти? Думаю, порівняно з тим, що я вже знаю про Ліну, я вже нічому не здивуюся."

— "Яким ти запам'ятала Шина? Швидше за все, твоя думка про нас після мого розповіді зміниться не в кращий бік."

— "Можливо, в той момент по-іншому було не можна. Не знаю щодо Шина, але до тебе моє ставлення не зміниться."

Я намагалася уникати подробиць. Але навіть без них історія не ставала веселішою. Міра не вірила мені до кінця. Або вона просто не хотіла вірити...

Щойно я закінчила, Ічіго пішла додому. Сказала, що їй вже давно пора зробити генеральне прибирання. Вже було досить темно, тому ні про яке прибирання не могло бути й мови. Але від такої кількості інформації потрібно відпочити.

Завтра треба буде поїхати до міста, зняти гроші. Заначка потроху закінчується, а роботу я так і не знайшла. Я могла б прийняти пропозицію Міри, якби не Ліна. Якщо вона прийде до мене в робочий день, багатьом стане цікаво, що відбувається. А я не хочу вплутувати в це ще когось.

Схоже, цей кошмар не закінчиться, поки я не вб'ю Ліну. Я пам'ятаю, як ми дружили, коли були маленькими. Ніколи б не подумала, що мені доведеться вбити свою подругу дитинства...