Віолетт прокинулася і не одразу зрозуміла, де вона знаходиться. Анестезія потроху відпускала, але зорієнтуватися поки що не вдавалося. І ще не було зрозуміло, де її рука...
Анестезія потроху проходила. До палати зайшов Шин, заступник та брат головної лікарки.
– Прокинулась?
– Майже. А що сталося? Чому ви мені руку відрізали?
– Забула, що чи? Твою руку відірвало ліфтом, коли ти бігла за подругою.
– До речі, де Хікарі? Вона ж усе бачила. Вона жива хоч?
– Жива. Масу її додому відправила.
– Ясно. Коли мене випишуть?
– Протез ще не готовий. До того ж, поки звикнеш... Тож місяць, як мінімум... Добре, я піду. Якщо що, викликай.
Коли Шин пішов, Віолетт знову заснула.
– Тобі потрібно буде поїхати до мене додому за речами. Схоже, мені ще довго лежати.
Амелін вийшла з палати і зустрілася поглядом з Шині. В їхній лікарні всі не любили головну за її прямоту і суворість. Але, схоже, саму Шинімасу це не турбувало.