Місяць і зорі сяють щоночі,
Дивляться вдаль стомлені очі.
Без сну на посту воїн стоїть,
Крім Бога, лиш він нас захистить.
Рука на прикладі, готова до бою,
Серце його завмерло від болю.
Вчора в окопі товариша втратив,
Брат і колега до полону потрапив.
А десь у тилу дружина чекає,
Мати і донька вже спати лягають.
А він на посту, їх сон береже,
Мріє побачити рідних він вже.
По переду ніч важка і страшна,
Не має і миті для доброго сна.
А мить якщо є і сон огортає,
Очі прикрив він… знов вибухає…
Миттю очнувся, струнко завмер,
Націлив він зброю наче снайпЕр.
Чекає щомиті напад ворожий,
Готовий до бою, завжди на сторожі.
Враз полетіли кулі, як бризки,
І смерть здається вже близько.
Стріляє рішучо воїн сміливий,
Тримає в руках норов бурхливий.
До сонця, до ранку сильний був бій,
А на світанку вже був не живий…
Прийшли до поста, нарешті «свої»,
Та все, що побачили _ «піксель» в крові.