1. КАК ПОСТУПИТЬ
2. ***
3. ПРОЛОЖУ ПУТЬ
4. КОГДА
5. * * *
6. * * *
7. НОВЫЙ
8. * * *
9. НЕИЗВЕСТНОСТЬ
10. УЛЫБНИСЬ
11. * * *
12. КОЛЕСО
13. * * *
14. ПОСЛАНИЕ АМАЗОНКИ
15. МИР СНОВ
16. ОГОНЬ И ТИШИНА
17. УКРАИНЦАМ
18. КОГДА ПЛАЧУТ
19. ДО ТЛА
20. АРХАНГЕЛ
21. ДУША
22. ДОРОГА
23. ДО МАРІЇ
24. * * *
25. * * *
26. * * *
27. ЧЕСТЬ
28. ПОРЯТУНОК
29. ВОЇН
30. МОВА
31. Я _ ВОЇН
32. ОДНОГО ДНЯ
33. КИЇВ
34. СМАРТФОН
35. ГОРОБИНА
35. ГОРОБИНА

Давно опала калина,

І під снігом спить горобина.

А в Україні плаче дитина,

Її маму вбила вражина....

Хоч маля, та все розуміє,

Та від страху волосся сивіє.

Знову клята тривога завиє,

Знов від жаху крихітка мліє.

Весною зацвіте знов калина,

І повернеться батько до сина.

Та не верне вже маму дитина...

Ось до чого ти дійшла, Україна!

Біль і відчай на нашій землі,

Плач і сльози рікою течуть.

Ми бороним кордони свої,

На болота всі орки втечуть.

Помстимось за опалу калину,

Помстимось за руду горобину.

І за маму, бабусю, дитину.

За скривавлену Батьківщину!

Від ворогів ЗСУ захистить,

Україна і Київ стоїть.

Хто не воює, Бога моліть,

Щоб могли діти з мамами жить.

Щоб всі воїни до дому прийшли,

І в Україні щастя знайшли.

Щоб ніколи ми не допустили,

Днів, де народ наш губили.

Повірте, проросте ще калина,

Восени дозріє горобина.

Буде радість у доньки і сина,

Все мине, заживе Україна!

© Таїсія Бушева,
книга «Градієнт».
Коментарі