Смартфон це життя,
Життя це смартфон
І живе сприйняття
Давно мові тон.
Ми знаємо , що і кому написати.
Та при зустрічі
Стали просто мовчати.
Бо слова погубили і мову забули.
За те "епли" купили
Й новенькі "макбуки".
В компанії кожен
Свій гаджет тримає.
А того хто поруч,
В притул не помічає.
Ми стали близькі із тим, хто чужий.
Та дуже далекі від того, хто свій.
В смартфоні країна, і місто і дім.
Та в серці руїна, нема життя в нім.
Ми віримо в те, чого нема,
Жити не можемо вже без "компа".
Нам важко сказати просто "привіт".
Легше сто "смайлів" "кинуть у твіт".
Навіщо ходити до іншого в гості,
Якщо все відомо із "комментів", постів.
Навіщо питати, як в когось життя,
Коли на сторінці все піднігття.
Сторінки, пости, лайки, репости,
І блокування, як ознака помсти.
В смартфоні весілля, роди і смерть.
Соцмережева сліпа круговерть.
Поки не пізно, прокиньтеся, люди!
Ми в полоні залізнім, Смартфони усюди!