Висновки
Дивно розуміти зараз і не розуміти в той час згубності всіх подій, та їх особливостей. Щоразу сідаючи з чашкою кави на самоті мій мозок ніби включає режим промотки й аналізу всього, що було. Кажуть, що це погано - думати про те чого вже не виправиш та не повернеш, але для мене це новий погляд на ту ситуацію , що була і можливість прийняти те все, а не закритись ще більше.
Тільки зараз я зрозуміла, що тоді з ним була такою відкритою, якою була з іншими лиш після другої чи третьої бутилки вина чи ще міцнішого алкоголю.
Чомусь лиш тепер це розуміння здалося мені дивним... Чому саме з ним почувалася так безпечно і чому саме ця безпечність породила в подальшому таку прірву. Він також це зрозумів. Він злякався того, що наше спілкування за такий короткий час, зайшло так далеко. Все розвивалося надто стрімко? Чи ми просто не очікували такого повороту долі? Зараз це здається цікавим, але цікавим лиш для того щоб зробити висновки і більше не повертатися до тих граблів і до тих людей які їх розставили як пастку.
В мене наче ломка за ним, але я з цим борюся і поборю це. Пройшло не мало часу і ця залежність то зникає то появляться знову але найголовніше те, що я легко можу замінити її залежністю до іншого , проте цього не роблю.... Досі маю надію на продовження? Думаю, що так...
Хочу забути і відпустити? - Однозначно!
Мені важко забути все те, бо з ним я була кращою версією себе самої, а коли він пішов - стала гіршою серією себе. Він заряджав! Сильно і надовго... Він заспокоював! Міцно і душевно...
Він не дававав мені спокою ні вдень , ні в вночі... І я, скучаю за ним досі.
Коментарі