- Мамо, чому небо зараз таке темне і негарне, нібито чимось засмучене. Хто його засмутив?
- Багато хто, може засмутити небо, бо воно є всюди і кожен хоче доторкнутися до нього хоч на хвильку. Іноді небу теж потрібно відпочивати. Коли воно не може відпочивати, тоді воно сердиться і плаче краплями доща. Іноді плаче крадькома, ховаючись від сонця, іноді так сильно, що дощ ллє весь день і всю ніч.
- Бідолашне небо. Шкода, що в нього не має рідних і ніхто не може його пожаліти і поцілувати. Як ти мене, мамо.
- Зато в нього є два брати, які охороняють його і вдень і вночі.
-Хто це?
- Вгадай.
- Це Сонце і Місяць!
-Вгадав. Так воно і є, вони дужі охоронці. Все бачать навкруги!
- Але ж брати це не теж саме, що тато з мамою. Бо братам теж потрібні батьки.
- Звісно ж всім потрібні батьки.
- І навіть тобі мамо, ти ж вже ж така доросла!?
- Батьки потрібні не тільки дітям, але і дорослим. Бо дорослі, теж колись були дітьми. Коли діти маленькі батьки допомогають пізнати їм цей світ і все навкруги.
- І небо?
- І небо, і зорі, і сонце. А коли діти дорослішають, батьки допомогають їм порадою. У якому віці ти б не був, ти завжди будеш для своїх батьків маленьким.
- Навіть якщо я стану дідусем.
- Навіть, якщо ти станеш дідусем.
- Мамо, дивись яке темне небо, сьогодні воно знов буде плакати.
- Знов у нього сумний день.
- Давай його розвеселимо, я не хочу, щоб воно знов плакало. Бо, тоді ми не можемо довго грати на вулиці.
- Тоді заспівай йому веселу пісеньку і можливо воно тебе послухає….
- Небо, небо не сумуй….Небо,небо не сумуй…