Війна в печінку вїлася безмежно
Ти чуєш бекають мости, пастушко телевежо?
Яка там древня Греція і збіса здався Рим,
Автомобіль - і той здається застарим
Релігія, вицвіла, стерлася в висівку
Пустий аеропортний ангар, спинилася трамвайна вісімка
Електрики немає, Європа новинами епопеїться
Класти на русню - мода сучасного європейця.
Ідеш увечері - темінь, а вікна цікаві їдять поїдом,
Роздумуєш в чім різниця між макакою і європеоїдом.
Читаєш телеграм, галасливі афіші,
Поезія? Зранку? - ні, прози-новини зручніші.
Сьогодні погоди, електрика, воєнна хроніка,
Портрети благодійники світові - огого які!
Увісні бачила вулицю, забула як зветься
Чиста привітна, промінням сонячним ллється
Не ревуть там уранці по сім раз сирени мідні
Люди усі посміхаються - живі такі й рідні
Від слів “Буча” і “Ірпінь” не здригаються
Країна - вільною і мирною називається
Ось не в крові ще вулиця ти дівча, а мама тебе
Убирає в біле і голубе.
Жаль дивитись як тяжко нещасним отим емігрантам
Вони вірують моляться мами груди дають немовлятам
Уже ними протхнувся весь вокзал Сен-Лазар
Вони вірять у зірку свою мовби їм чарівник її показав
Вони вже в думці розбагатіли
I вернулись додому з тії Аргентіни
Одна родина везе червону перину як інший серце своє несе
I та перина і їхні мрії нереальне те все
Із цих емігрантів і там залишаться декотрі
На крайгородді оселяться залізуть у нетрі
Часом виходитимуть вони на вулицю просвіжиться
Шахові фігури і ті частіш міняють позицію.
І іноді хочеться перехреститься й прокинуться -
Та пізно - сусіда навіки вже став на милиці.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку