Крісс Хартс
@Kriss_Hearts_
Блог Всі
Поезія... чи то моє..?
Думки вголос, Новини, Цікаве
5
2
172
Думки вголос, Питання, Різне
5
17
187
Вірші Всі
Дещо про любов...
Ти багато чого робиш: Серце й душу віддаєш мені. Хоч дощ, хоч спека, хоч снігом запорошить… Ти завжди мені милий. Та чи я тобі?.. Ти безпечний і надійний, ти — добробут і тепло. Коли я впаду — ти схопиш і обіймеш. Хоч і темно, хоч все бур’яном поросло: Я завжди прийду до тебе. Та чи приймеш?.. Ти чудовий, як не гляну, скільки б часу не минуло… Ти поруч, навіть коли все гримить. Як думаю про втрату — стає страшно. Завжди було. Мене як втратиш — серце защемить?.. Ти для мене час зупиниш і секунди зловиш. Ти наснага, сила, лють і міць моя… Знаю: багато чого ти для мене зробиш. А що роблю для тебе я?
2
0
77
Вірш без слів
Лежить без подиху солдат На чорноземі біля танку. Більш не підніме він свій автомат І не зустріне він світанку. Він хизувався величчю безмірно, Пихато світячи зубами. І гоміном з-за скреп кричали: "Вірно! Так-так! Іди! Вперед! Правда за нами!" І крові пив, і переймався, щоби стало, І першим, традиційно, в чергу - катом! Однак російцям тих видовищ завжди мало, За новими харчами йдуть покірним стадом. І "соловєй" маскується під благородну птаху, Підтримує він гомін: "Слави мить!". Та злочини невдаху приведуть на плаху, Бо всі ми чуєм: не співає, а скрипить. Солдат гне спину не задля триколору, Не для спасіння всіх знедолених людей. І лиш тоді схиляється солдат додолу, Коли дружина просить привезти трофей. Тим часом мати каже дорогому сину, Що він герой, що "тільки до кінця". Та, потираючи долоні, продала дитину І день за днем очікує кістлявого гінця. І не важливо, по морю, чи по суші, Він перетнув кордон кривих дзеркал. Шляхетний воїн йде по його темну душу, Підготував він справедливості метал. Лежить солдат. Точніше, просто тіло. Під ним лютує український чорнозем. Більш не згадає про так зване "праве діло", З мечем прийшов - отримаєш мечем!
6
3
152