Ірина Велика
@Velika
Наразі потрібно дати дитинство нашим дітям, а решту зроблять ЗСУ
Блог Всі
Думки вголос
3
4
199
Думки вголос
8
2
136
Різне
8
8
260
Книги Всі
Вірші Всі
Обличчя війни
(Робота в рамках конкурсу "Слова на полотні") Війни обличчя - жах з пітьми очниць, в яких - завмерлий крик кривавих таємниць. Війна - потвора, створена вбивати, неволити, нещадно катувати, знущатися, безкарно ґвалтувати, бездумно нищити, зухвало грабувати. Війна - це безкінечне божевілля, бравади сили в розпачі безсилля. Війни здобутки - невідновні втрати. Обірваних життів не перерахувати. Війна втопила у крові слова Христові. В невинні душі вп'ялися голки тернові. Війна, то - найстрашніші сни на яві, в яких довкіл царює Смерть кістлява. "Війни обличчям" передрік Далі фінал жахливий людства на Землі. 24.07.2023.
2
3
105
Святковий Настрій для Аліси
Сумує дівчинка Аліса, бо Настрій Свята загубився. Може він з дороги збився, коли ішов широким долом, котився схилом крутогорим? Чи, поспішаючи, втомився і у засніженому лісі відпочити зупинився? Може Настрій шлях шукає від дому до чужого краю, де мешкає тепер Аліса... От тому і забарився. Зажурилася Аліса, бо, чомусь, Зимовий Настрій разом з груднем не з'явився. Не прикрасила Зима ласкаві пляжі снігом білим. Як без снігу святкувати, дівчинка не розуміє. І її дитяче серце, мов бурулька крижаніє від вітерця тепленького, що з чужого моря віє. Не хоче дівчинка Аліса Зимове Свято помічати. Бо то - природньо для людини, за рідним домом сумувати. Та якось, чарівним світанком згадає дівчинка Аліса, що її козацький рід біді ніколи не корився. Що - україночка, згадає. Норовлива. Гонорова. І значить, що ніколи в скруті Надії й Віри не втрачає. Розумна дівчинка Аліса зможе Настрій відшукати. Бо ні найширша чорна смуга і ні найгірша в світі туга не можуть без кінця тривати. І доречі, без снігів свята веселими бувають. Бо на хист життю радіти стереотипи не впливають. 😉 10.12.23
2
3
154
Спогад
(Робота в рамках конкурсу "Слова на полотні") Очка закриваються. Я вже засинаю. До теплої долоні щічку притискаю. Чую тихий шепіт: "Баю-бай, дитино. Спи. І я з тобою трішки відпочину." Місяць у віконце мені посміхається. Сон-Дрімота ніжно оченят торкається. Зірочка вечірня промінцями грає і мене маленьку лагідно питає: "Чому ж оченятка ти не закриваєш? Засинай. А я здійсню все, чого бажаєш. Хочеш, вигадає тато веселу забаву? Або, бабуся казочку розповість цікаву?" Вередливо Зірочці я відповідаю: " Ні. Нехай мій тато міцно засинає. І втомлена бабуся хай відпочиває. А увісні чудовім про усі турботи хай мама забуває. Зіронько яскрава, є в мене бажання. Виконай, будь ласка, єдине прохання. Зроби так, щоб я завжди пам'ятала, як мене, маленьку, молода матуся спатоньки вкладала."
2
6
177