فَقيرٌ

بـلِـيـر

شخصٌ يبْكي كلّ ليلَة شخْص من الذّل ذاقَ ما لَم يذقْه الفاسِد شَخص رمِي بكلِمات السّوء اخْبروه انّه قَذر اخبَروه انّه غيرُ شرِيف سخِروا منهُ اخبَروه انّه لا يستَحق العَيش كُل هذا لاَنه فقِير و ما كَان الفَقر عيبًا و لنْ يكونَ يومًا و مَن يسخَر من الفَقير ابْشرك انّه انظَف منكَ روحيّا الجَمال و الرقَي ليس بالمَلابس او الأكل بل بـ الروحِ الاخلاقْ لـ ذلك قَبل ان تَحكم تذَكر من انتَ اوّلا... و ما هِي وظيفَتك في الحَياة ام انّك مجرّد مبَذرٍ عابِث في الكوْن يطْلب من الاخرِين الموتَ

2018-08-22 11:46:45

18

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

سَلام

الصورة حلوة .

Відповісти

2018-08-22 16:00:04

1

سَلام

الفقير فقير الأخلاق .

Відповісти

2018-08-22 16:00:50

1

jrr_tu

الفقر ليس عيبا

Відповісти

2018-08-26 03:33:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12157

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1913