هِي و هُو

بـلِـيـر

قَال لَها : انّ الرّجال هُم محْور الكَون فـ اجابَت قائلَة : اثْبت لِي... قَال : انّ الكونَ مذَكر قالَت : و الدّنيا مؤَنث قال : انّ الرجُل قوِي قالتْ : و المرأة حَكيمة قال : لكِنّ الخِيانة انثَى قالتْ : و الغدر مذكّر اخذ نفسًا لـ يكمل : سَمعت انْ العِلم ذكَر لـ تجيبه : و المعرفةُ انثى لـ يقول : اوتعلمينَ انّ البَشاعةَ انثَى لـ تقول بابتِسامة : و اعلَمُ انّ القُبح ذكَر لـ يتكلم هو : لكنّ النورَ رجُل لـ تقول هي : و لكِنّ الشّمس امرأة... لـ يبتسم باستسلام : لكِن اعترف انّ الطبِيعة انثى لتجيبه هي : و متاكدةٌ انّ الجَمال ذَكر و لا يُقارنُ الرجلُ بالمرأة و لا المَرأة بالرّجل ، فلكلّ واحدٍ دورٌ و اهَميةٌ مقتبس لكن غيرت فيه ❤

2018-08-21 22:03:04

26

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

Girl

حبييت حبييتتت

Відповісти

2018-08-22 00:16:15

1

mira_cha

😍😍😍👍

Відповісти

2018-08-22 02:30:15

1

jrr_tu

جميل❤🍷

Відповісти

2018-08-26 03:32:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3156

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12065