"Поговори зі мною"
"До Зими"
"Говори мені"
"Я йду"
"Знову на краю"
"Історія Кохання"
"Наші рани тільки наші"
"В пошуках кохання"
"Прощання"
"Самітник"
Поема "Спостерігач"
"Уява моя"
"Книга Кохання"
Поема "Спостерігач"
У тихого ставка вона гуляти любить
Я за нею слідкую я з дуба кожен день.
Я знову відчув, що до неї відчуваю
І це відчуття, ніколи не мине!

І нічого на світі не було чудесніше,
Як радіти їй, кохати і тужити.
І ховаючись на дубі тихо слухати її пісні.
І іноді трохи під себе, підспівувати їй.

Ой який смішний парубок цей..
Думає, що я не помічаю його.
- Яка ж вона мила...
- Адже кохає точно, знаю.
- З глузду мене звела...
- Навіщо він ховається, навіщо?

- Птахи в небо злітають,
Опалий зелений листок по воді пливе,
А я все не розумію, про кого вона у ставка щодня співає.
Скоріше б підійти знайти погляд цей.

Піходила все ближче, до мене вже вона..
Ця мавка лісова, побачити мене
Ніяк і не змогла!
Я був захований від неї
Надів собі плаща..

Ой який смішний парубок цей..
Думає, що я не помічаю його.
- Як вона мила...
- Адже кохає точно, знаю.
- З глузду мене звела...
- Навіщо він ховається, навіщо?

- Птахи в небо злітають,
Опалий зелений листок по воді пливе,
А я все не розумію, про кого вона у ставка щодня співає.
Скоріше підійти знайти погляд цей..

Але раптом пролунав хрускіт, і гілка надломилась,
І разом з нею я, в ставок звалився в цей же час.
Ледве не втопився, на все життя води напився.
Я виплив якось, сів на камінь і притих..

Але зі спини моєї зняла вона латаття.
Приставила до свого розкішного волосся.
І на обличчі побачив я милу посмішку її.
Чого там і казати, посміхнувся я і сам...

© Честер Фінч,
книга «Збірник Віршів та Поем "Місце Щасливих Людей"».
Коментарі