Мій привид

Дар Лі Врай

Я шукала тебе за завісою, Я шукала тебе під диваном Точно торкнулась тебе рукою, Ти знаходишся тут. Я знаю. Намагалась почути за тишею, До шафи я теж заглядаю, Подивилась у дзеркало: пусто... Покажися мені. Благаю! Я вже бачила тебе за книжкою, Коли ледь не впустила каву Я відчула твій погляд до мене Ти звернувся тоді: "Вітаю". Я ледь не впустила горнятко, Ти легко його підхопив, Посміхнувся мені так солодко І в повітрі себе розчинив. Дивлюсь я у дзеркало з думкою: Так багато для мене зробив В кожній справі твоя допомога Все за участю твоїх див. Поки я відвернулась на хвильку Ти книжки вже на місці лишив, А коли я ледве не впала Ти з легкістю мене зловив. На люстро дивилася вражено Бо до мене звернулися карі Очі твої та посмішка... Не тікай нікуди! Взиваю! Завалені всі ми роботою, Ось і мені час іти. Коли повернуся додому Знов повторю на вході: Де ти? Я шукаю тебе за завісою, Я шукаю тебе під диваном Точно торкалась тебе рукою, Ти знаходився тут. Я знаю...

2024-09-21 18:45:02

Інші категорії

Соціальні Поеми Пейзажні Подійні Привітання Філософські

Інші поети

Lady K

@lady_k

Трояндочка

@Rose_Senorita

Крістіна Мокружицька

@KRISTI_LOVE_

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2073

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1411