Мій привид
Дар Лі Врай
Я шукала тебе за завісою, Я шукала тебе під диваном Точно торкнулась тебе рукою, Ти знаходишся тут. Я знаю. Намагалась почути за тишею, До шафи я теж заглядаю, Подивилась у дзеркало: пусто... Покажися мені. Благаю! Я вже бачила тебе за книжкою, Коли ледь не впустила каву Я відчула твій погляд до мене Ти звернувся тоді: "Вітаю". Я ледь не впустила горнятко, Ти легко його підхопив, Посміхнувся мені так солодко І в повітрі себе розчинив. Дивлюсь я у дзеркало з думкою: Так багато для мене зробив В кожній справі твоя допомога Все за участю твоїх див. Поки я відвернулась на хвильку Ти книжки вже на місці лишив, А коли я ледве не впала Ти з легкістю мене зловив. На люстро дивилася вражено Бо до мене звернулися карі Очі твої та посмішка... Не тікай нікуди! Взиваю! Завалені всі ми роботою, Ось і мені час іти. Коли повернуся додому Знов повторю на вході: Де ти? Я шукаю тебе за завісою, Я шукаю тебе під диваном Точно торкалась тебе рукою, Ти знаходився тут. Я знаю...
2024-09-21 18:45:02
0
0
Інші категорії
Подійні Сумні вірші Соціальні Поеми Філософські Радісні вірші
Інші поети
montelude
@montelude
Rogachova
@Rogachova
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8052
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567