Отрута
Ти знаєш, як голосно плаче душа, Як тіло від болю кричить, мов у пеклі. Як серце з грудей утіка, не спіша І розум стає божевільним, нестерпним. А запах печалі, знайомий тобі? (Я подих її, вже не раз відчував) Як клятви навічні давала мені, Як погляд, твій ніжний, поволі, кохав, Отруту у тіло та душу вливав...
2018-12-02 16:25:57
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Deli Vongola
Це сильно. Мені дуже подобається.
Відповісти
2018-12-13 11:17:03
1
diamore_ego
Спасибі, мені дуже важлива твоя думка...
Відповісти
2018-12-13 13:59:56
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2037
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4045