І знову розмови про дім
Ми приїхали до наступного будинку, підходячи до нього ми побачили вишуканий двохповерховий дім у середньовічному стилі, із акуратними дверима, які вели всередину дому, із вікна, що стояли у спеціальних нішах, а кути будинку наче колони, що підтримують дах. Сара усміхнулась, це був мимовільний момент захоплення, вона сказала, що такий будинок їй нагадує маленький замок, із своїми стінами, наче із чистого каменю та скромним балкончиком на 2 поверсі, що виглядав із спальні. Вона була, мов зачарована, очі блищали, і ще й подув легенький вітерець, який підняв її волосся. Вона виглядала по-справжньому щасливою, як дитина, якої виконується маленька мрія. Хоча для мене будинок виглядав звичайним, та її він заворожував. Вона сказала, що купить цей будинок, після цієї фрази вона знову стала така ж впевнена та серйозна, яка була до того. Її душевні пориви вмить обірвались, і я спитав, чому вона так зразу помінялась? Сара трішки розгубилась, але відповіла, що так буває і подивилась мені в вічі. Я розумів, що цей будинок їй до вподиби, тому мені чомусь захотілося запитати більше про нього. "Цей будинок щось нагадує?" Вона не хотіла про це говорити, але вона стояла перед мною і дивилась мені у вічі, тому відповіла хоча і не прямо, цей будинок для того, щоб ним заворожувати усіх прохожих і вона взагалі любить так радіти. Я зрозумів її, тому що сам люблю дивитися на таку красу, але всеодно я не розумів, чим вона керувалася при першій "зустрічі", тому відповів: "Чи не так як зранку?". Після цього запитання Сара до кінця уже розгубилась, і не хотіла продовжувати розмову, відвела очі і знову заговорила про дім. Я почав питати, чому так про це не хоче говорити, та вона уже не хотіла слухати. В цей час підійшла Анастасія і подивилась на нас обох і на дім, спитала, що ми так обговорюєм. Сара, різко відповіла, що про дім, і так, що Анастасія здивувалась. І розмова продовжилась про дім, він їм виявився по душі, і вони його купили, подякували за роботу та достатньо тепло попрощались.
Коментарі