Після цієї події я був ще більше вражений цим днем. Хотів трішки віддихнути та повернувся у офіс, там, на диво, уже майже нікого не було, тому що усі порозбігались по справах. Я сів та постарався почати роботу заново. У мене, на диво, за цей день був ще один клієнт, і я зрадістю пішов його обслуговувати. Він не був дуже вибагливий, але і часу багато не було, тому закінчив я уже вечером і вирішив провітритись та прогулятись вечірнім містом.
Місто світилось, як новорічна ялинка, тому що через два тижні новий рік. Тоді, щей падав сніг, через що вечірні вулички набирали особливої атмосфери, такої, яка є у серцях дітей, які чекають із нетерпіням свій день народження. Я ішов та спостерігав переливання гірлянд на будинках, та самі будиночки красиво присипані снігом, маленькі ялиночки на кожній вуличці, які по-різному світилися і не було двох похожих, великі пухнасті сніжинки, які падали та прикрашали своїм виглядом усі вулиці, ялинки та прохожих людей. Люди радувалися цій красоті, діти сміялись і грали в сніжки. Усі були щасливі бачивши сніг, такий холодний, але він грів своїм холодом, тому що усе тепло віддавав людям, а сам залишася холодним. Я так ішов цими білосніжними вулицями, наповненими радістю, і уже забувши про усе, натрапив на головну площу міста, яка ще більше причарувала своєю неймовірною красою. Входячи, одразу кидаються у вічі голі дерева, покриті снігом, по усій територій та величезна ялинка, у центрі площі, прикрашена пишними гріляндами. Усе повітря дихало святом, яке от от має наступити.
Я підійшов до ялинки, щоб подивитися на неї ближче, біля неї я був, як маленька мурашка, що дивується цій красі. Біля неї було багато людей, які фотографувалися, позували та просто гарно проводили час.
І цей момент до мене підійшла невеличка дівчина. Я чомусь подумав, що це дитина, тому що вона була не високою та підійшла наче хоче, щось запитати, але це була не дівчинка, вона привіталась, і я знову побачив ту саму дівчину із рижим та прямим волоссям. Я відповів їй, вона уже не виглядала такою серйозною, ми почали розмовляти. Я поцікавився, чому вона так не хотіла відповідати на моє запитання. Вона відповіла, що розгубилась, розмова продовжилась про природу, про той випадок зранку, а потім і взагалі про усе. Вона розказала, що зранку кружляла по вулицях і усі її обходили, за виключенням мене, а потім пішла по роботі, працює вона, доречі, у невеликій компанії менеджером, і взагалі сьогодні був важкий день для неї, коли зустріла мене вдруге, то розгубилась, причому сильно, і не могла зібратися з думками. Сара перестала усміхатися розказуючи про ці пригоди, і я звернув розмову на інше, на щось, що мало сподобатись майже кожній дівчині, так як грала повільна музика навколо ялинки, я запитав, чи зробила б вона щось у своєму житті трошки дивне, незвичайне, але приємне? Вона не зрозуміла про що я, але відповіла так, тоді я запросив на танець і ми обоє засміялась, і так сміялись, танцюючи, біля різдвяної ялинки.