Порцелянове графство
Всі пятеро прийшли до великої стіни яка вела у Порцелянове графство.
Золотиста брама була дуже красива, золотисті узори підчеркували її красу.
- Ого яка велика стіна, - сказав Маршал.
- Китайска порцеляна, - сказала Дороті стукнувши пальчиком по брамі.
- Велика Китайська порцелянова стіна. - до сказав Маршал.
Та тут з високої вежі що була над брамою з'явився маленький солдат з мечем та викрикнув.
- Хто ви та куди направляєтесь?
- Я Дороті Гейл, це Маршал Зефір, Савва Філін та Ерніл Віло, а це Тото. Ми йдемо до Смарагового міста, дозвольте пройти по дорозі з жовтої цегли? - запитала Дороті в солдата.
- Якщо ви хочете пройти вам потрібно взяти дозвіл у принцеси Порцелянового графства.
Тут Савва та Ерніл не витримали та пішли подивитися що там за стіною.
Савва хотів подивитися через стіну.
- О як красиво. - сказав Савва.
Тут солдатик вистрілив з лука прямо в п'яту точку сови. Савва ви крикнув від болі та відійшов від стіни, його притягнув Маршал. Тото приніс стрілу яку призначили Філіну.
- Потрібно поважати їхній крихкий кордон.
Ерніл вискочив на високе дерево та вилізла на велику гілку (встала у позу Людини-павука) почала дивитися що за стіною. Тут солдат ще раз вистрілив з лука прямо їй в обличчя, вона зловила її рукою та подивилась на солдата і одним різким рухом зкришила її в попіл. Потім з тройним сальтом назад приземлилась біля Дороті.
- А можна попросити її величність про зустріч? - запитав Маршал.
- Це не можливо, в неї своїх турбот вистачає, бачите вона хоче вийти заміж та сьогодні вибирає собі жениха.
- Хоче вийти заміж, хммм він хоче просити її руки! - сказала Дороті та показала на Маршала та Філіна.
- Хто саме? - запитав солдат.
Обидва показали один на одного.
- Маршал Зефір, він проситиме її руки. - сказала Дороті, Маршал хотів відмовитися але Савва стукнув його по плечу що він аж згодився.
Солдат взяв трубу і заграв якийсь марш, - Пропустили велетнів, відчинити ворота.
Здавалось що солдат наказував сам собі, він відкрив ворота та всі пішли до палацу..
- Я не хочу одружуватися на порцеляні це крихкий шлюб. - почав заперечувати Зефір.
- А раптом це доля? - запитала Дороті.
- Хмм.. Моє ім'я Зефір а не Шекспір.
- Авжеж.
- Все таки Зефір я не рекомендую тобі ти ще не готовий до таких випробувань. - з насмішкою в голосі сказала Ерніл.
- Хах, не знаю може й справді.
Ерніл знала Зефіра давно ще з академії. Вони були гарними друзями.
Вони прийшли до замку, він був у формі чайника але в багато раз більшого за них. Палац прикрашали багато різних фігур та прикрас, а також різних малюнків.
Друзі зайшли у середину та їх вразила величність порцеляни. Різні малюнки уніформ, навіть маленькі деталі були виконані найкраще. До принцеси Порцелянового графства була вже велика черга. Перший стояв мисливець, великий та зі зброєю. За ним стояли жителі графства які хотіли добитись руки принцеси. Повз нас пробіг якиїсь самозакоханий принц і без черги став за мисливцем відсунувши кілька статуеток.
Зефір став позаду всіх. Ми стали біля стіни і почали чекати коли вийде принцеса.
Ерніл сперлась на стіну та задумалась, вона згадала як колись було у Цукерковій академії.
POV Ерніл
Спогади Ерніл
Цукеркова академія.
" Чудовий зимовий день, прохладний вітер обвівав лице Ерніл яка йшла на заняття по захисту. На дворі вже був обід, тому всі ішли в ідальню щоб підкрипитись та продовжувати день в гарному дусі сил. Вона йшла по коридору та не звертала уваги на ці погляди що переслідували ще від першого дня в цій академії. Деякі вже просто не звертали уваги на Ерніл, але деякі просто над нею знущалися. Нарешті та сама аудиторія вона вже правила до неї, старі партії з карамелі. Вона не любила солодкого ніколи ще з дитинства. Двінок на заняття, всі почали збиратися. Зайшов вчитель і привітався зі всіма, всі встали в знак привітання.
- Можете сідати, - сказав вчитель, я сиділа біля вікна десь на третій парті першого ряду - так сьогодні у нас по плану практика ваших знанням по захисту та нападу, тому ви поділетесь на пари і продемонсруєте свої вміння.
Всі встали та пішли до зали де проходились дуелі. Серед зали стояла довга сценка, на ній був червоний килим з золосистими краями та різними узорами. На потолку висіла велика люстра з різними видами морозива. На стінах висіли портрети різних відомих людей які випустились з академії. Ми дійшли до сценки та вчитель почав розділяти нас по парам. Першими були Карамелька та Пломбір. Вони вийшли на сцену та почали битись, спочатку вони бились на кулаках потім перейшли на мечі легкої категорії. Переміг Пломбір, тому що Карамелька пропустила удар по правому плечу, вона тоді впала і стала легкою мішенню.Дальше пішли Шоколад та Марципан. Все пройшло швидше ніж у перших двох, бо Марципан зламав руку коли сильно впав з сцени на землю. Його відвели в медпункт. Битви продовжилися. Но Ерніл не звертала уваги на них, вона підійшла до стіни та спершись на ню задумалась. Вона дивилась на всіх учнів здалеку і бачила всіх прекрасно, але її відволік синій силует . Він був високий, на голові в нього був синій капелюх, одягнений у синій довгий мундир. На руках були довгі коричневі перчатки. Видимо він сильно хвилювався що сильно тер руки. Я не бачила його обличчя.
" Напевно боїться " - подумала я. Мене вивів з роздумів голос вчителя, він обирав наступних учнів для битви.
- Так наступною піде Ерніл Віло та... - він зробив паузу, я підійшла до сцени, - тобі треба вибрати достойного кандидата хммм.. - він пройшовся по списку очима, - о нехай піде Зефір.
До сцени підійшов той самий силует що я замітила, але на цей раз я бачила його обличчя. По класу прошлись смішки коли ми вийшли на сцену, сцена була довгою в іншому кінці був Зефір. По його очам було видно що він чи то боявся чи то він не хотів бити дівчину.
- Починайте- сказав вчитель.
Ми підійшли та пожали руки один одного. Зефір напав перший, я відхилилась та рукою відбила удар що був адресований мому плечу. Він почав нападати знову, та я знову відбила атаку, на цей раз я взяла його руку і перекинула через себе, але він перекотився і встав на одне коліно, правою рукою він дістав свою шаблю. Я зрозуміла до чого він вів мене я дістала свої два меча які були в мене з обох сторін на бедрі. Він напав на мене та я відбила атаку підсавивши під удар меча, а лівим мечем а точніше рукояткою вдарила і лівий бік Зефіра. Він зігнувся але не відступив. На цей раз взяв шаблею одбив мого меча з такою силою, що мій меч відлетів у стіну та застряг у ній. А я відїхала ногами практично до кінця сцени. Та він знов напав не встигла я оглянутись як вже лежу на підлозі притиснута рукою, сильною рукою. Мій меч далеко лежав від мене тому я мусила діяти як могла. Я вдарила коліном йому в спину, так що аж він на мене впав, не втрачаючи моменту я знову перекинула його через себе. Та прижала мечем до підлоги. А меч я встигла взяти швидко поки він лежав. Я озирнулась всі на мене дивно дивились чи то злякано чи то здивовано. Я допомогла піднятися Зефіру.
- Досить - почула я голос вчителя, - я подивився на твої результати Ерніл Віло вони втішні. А твої результати Зефір нормальні тому ви можете йти відпочивати, всі решта продовжуємо.
Я віддала честь та пішла виймати меч зі стіни.
Потім я пішла до себе в кімнату готуватись до наступного уроку. Я підійшла до свого ліжка та вляглась на нього, яке ж це прекрасне відчуття. " Так що там наступне, а здається нічого хух, можна і полежати.
Я вже достатньо належалась тому пішла на прогулянку.
Я пішла спочатку на двір побути з своїми думками наодинці та тут в мене зі всього розгону хтось врізався, я аж впала на землю. І подивилась на свого винуватця, це був Зефір.
- Мене чуть на занятті не вбив, то тут хочеш добити? - запитала в нього.
Він припідняв голову та подивився на мене.
- Я вибачаюсь, просто поспішав на одну зустріч. - він допоміг піднятись мені. - але я бачу до кого я йшов, сам в нього врізався, а точніше в неї .
- Я вибачаю, то по якій причині ви до мене поспішали?
- Я хотів вибачитись за пригоду на занятті. Просто не привично було битись на рівні з дівчиною.
- Ви здивувались те що дівчина має ту саму силу??
- Ну ні, тобто так, тобто.. ехх я просто хотів вибачитись і все.
- Ну гаразд я вибачаю.
" Я замітила що у нього був спокійний та басовий голос, ну він чуть хвилювався. "
- Ти ще щось хотів??
- Я? А більше нічого, ох заради всього мармеладу як це не вічливо, мене звати Зефір, а тебе здається.. Ервін чи..
- Ерніл, Ерніл Віло.
- Ох вибач.
- Цікаво ти ще багато будеш сьогодні вибачатися?
- Я навіть вже й не знаю. - Зефір потер потилицю рукою, - А ти зараз не дуже зайнята?
- Ні, а що?
- Та може прогуляємось?
- Я якраз ішла на прогулянку.
- Оу то можна я приєднуюсь?
- Ну можна.
Вони пішли у сад академії там узимку надзвичайно гарно.
- То звідки ти родом, - запитав Зефір у дівчини.
- Я.. хм я з західних земель.
- А з якого графства чи з міста?
- А чому тебе це так цікавить? - лопнуло терпіння в дівчини.
- Я просто подумав, тут я ше ніколи не бачив нікого крім жителів графства, вибач що запитав. - знову вибачився Зефір.
- Та нічого, я... просто з графства Драконячих Воїнів.
Зефір впав у шок.
- То ти принцеса??? - чуть не на всю академію спитав Зефір.
- Не кричи так, - попросила Ерніл - давай відійдемо.
Вони відійшли за сад академії, тут рідко хто ходив тому тут можна було переговирити.
- Я думаю ти не розповіси мою таємницю, і взагалі звідки ти знаєш?? - з запитанями полізла до нього дівчина.
- Ще в легенді було сказано що вижила тільки принцеса, і то на неї було наложено прокляття.
Ерніл почувалась себе недобре.
Зефір задумався.
- Гаразд я збережу цю таємницю, а після цього ми можемо бути друзями? - запитав Зефір.
Тут вже Ерніл задумалась.
- Ну... так.
Так почалась дружба Ерніл і Зефіра.
Кінець POV Ерніл
З роздумів Ерніл вивіло чиєсь виття.
Але це вила принцеса, Ерніл тіки побачила як по частинам виносять її женихів. Це було лячно.
- Сватаню кінець. - закінчила принцеса.
Зефір тільки дивився у слід колишніх женихів принцеси.
- Наступний, - мелодійний голос принцеси зразу вів у стрій Зефір, він помаленьку підійшов до принцеси.
- Емм ваше Тендітносте, а тобто ваше Крихкосте? - він подивився у наш бік благаючим поглядом що зразу отримав пібадьорюючі погляди та жести. - ем .. ваше.
- Схоже зефірний солдатик проковтнув власний язичок. - перебила його принцеса.
По залу пройшлася хвиля смішків, Зефір зразу почервонів.
- Найпрекрасніша з принцес варта всіх земних чудес, я несподівано в цім графстві скарб знайшов, - почав співати Зефір найніжнішим чоловічим голосом, - я заклятий холостяк але бачу долі знак, ніщо так не зігріває як любов.
Вони дивилися один одному в очі, для них більше не існувало світу тільки вони.
POV Ерніл
" Вони створені один для одного, та у мене всеодно погане передчуття. "
Кінець POV Ерніл
Та тут зненацька почався землетрус, стіни осипалися, все падало та тряслось.
- Аа ЗЕМЛЕТРУС!!! - кричала принцеса.
Принцеса впала на руки Зефіру, все осипалися. Паніка, страх за життя - ось що було зараз у головах жителів цього графства. Одна статуетка не встигла врятуватись від великого шматку стіни її придавило, вона навіть рухати не могла. Ерніл підійшла до неї і підняла шматок вийняла з під нього статуетку. Взявши на руки, Ерніл побігла до виходу але побачила як на Зефіра падає великий шматок потолку вийняла меч кинула у шматок. Він розлетівся на друзки та вони дощик попадали на Зефіра. Прикривши рукою принцесу він дивився їй у очі, та тут зненацька вибіг її помічник схопив її та побігли до виходу, Дороті підбігла до Зефіра взяла його за руку побігли теж до виходу. Ерніл почекала поки всі вибіжуть, подивилась чи нікого більше немає, вона побачила чиюсь маленьку ручку і побігла до неї. Це був маленький хлопчик який застряг між щілинами, вона підняла його та схопивши меч який лежав біля нього побігла до виходу. По дорозі весь палац почав падати на неї, вона ухилилась від шматку який летів на неї та до бігла до виходу. Зробивши переворот на спині ухиливши хлопчика собою. Надворі було чимало статуеток тому вона поставила хлопчика на землю. До нього зразу під бігли батьки та почали обнімати його.
- Дякую що врятували мого сина. - подякувала статуетка.
Ерніл схилила голову в знаю прийнятя та пішла шукати своїх. Вона оглянулась та знайшла їх позаду палацу.
Дівчина пішла у їхній бік.
Вона оглянулась до заходу Сонця було ще як мінімум десь 6 годин. Вона підійшла до Дороті, вона змітала пил з Зефіра після землетрусу.
- Ти вчинив як справжній герой! - пишалась своїм другом дівчина.
- Я просто виконував свою роботу. - спокійно відповів Маршал по правлячих шаблю.
- Ерніл ти як?? - почувся голос Дороті.
- Зі мною все гаразд.
- Просто ми не бачили як ти вибігла з палацу. - добавив Зефір.
- Там хлопчика придавило, і я мусила за ним бігти. А з вами всіма все гаразд??
- Так всі на місці.
Принцеса встала з місця та вже хотіла йти кудись та Дороті її перепинила.
- Ваше Величносте можна ми пройдемо по дорозі з жовтої цегли. - запитала в неї Дороті.
- Ні, вам прийдеться йти в обхід. - заявила принцеса.
- Но ваше Величносте, так іти тиждень.
- Що ти собі тут дозволяєш, ти не бачиш що у нас тут свої проблеми а ти ще зі своїми прогулянками сюди лізеш. - перебила її принцеса.
- Ваше Величносте може ви зробите виняток для Дороті Гейл. - втавив своє слово Зефір.
- Аа то ти та сама Винищувачка Відьом з Канзасу. Хмм я думала ти чуть вища на зріст. - ахнула принцеса.
- Вона не проста дівчинка. - сказав Маршалл в захист Дороті.
- О то може ти до неї посватаєся. - огризнулась принцеса.
Ерніл засміялась но не голосно.
Принцеса подивилась на неї.
- А чому ти смієшся я нічого смішного не сказала.
- А чому мені не сміятися, ситуація вимагає своїх справ. Я б на вашому місці пропустила нас, ато по можливості хуже для вас буде. - сказала Ерніл.
- Як ти смієш! Говорити таке до самої принцеси! - засмущалась принцеса.
- І що? Мені за це щось буде?
- Я покличу варту.
- Я ж вам допогти хочу ж. - несподівано сказала Ерніл.
- Я щось не бачу.
- Ну подумайте самі ви зараз нас не пропустите, потім Дороті не зможе знову врятувати країну Оз від нового злодія, ви можете загинути ще одного такого землетрусу ви не витримаєте, цей землетрус сильно вплинув на ваше графство. - закінчила Ерніл.
Принцеса задумалась.
- Я піду з вами! - несподівано сказала принцеса.
Всі були в шоці.
- Що? Ваше Величносте ви не можете піти ви можете розбитись ще до річки. - почав заперечувати її помічник.
- Но якщо я не піду то ми всі розіб'ємось.
- Ну тоді я змушений приставити до вас варту.
- В цьому немає потреби, мене охороняти буде Маршалл Зефір.
- Слово честі, Ваше Величносте. - поклонився їй Маршалл.
- Жителі графства Дороті Гейл відома Винищувачка відьом з Канзасу прийшла до нас на допомогу, тому я піду до Смарагдового міста разом з ними аби нам допоміг Сташило Мудрий закінчити правління Блазня, не хвилюйтесь я скоро повернусь. - закінчила принцеса свою промову та шепотом до супровождаючих її сказала, - поклоніться.
Вони поклонялися.
- Чуть нижче.
Вони поклонились ще нижче.
Пізніше принцеса пішла переодягатись до подорожі.
Коли вона була готова всі рушили у подорож.
Композиції до глави.
Imagine Dragons - I'm so sorry, Impossible, Warriors, Believer ( remix).
Rauf & Faik - Я люблю тебя, Мости, Вечера, Детство.
kerwprod - а помнишь вечера, забери боль, Я хочу к тебе, Как такое может бить.
Panda E и Батарейка ( ремикс)
Ганвест - Никотин, Дурман.
Макс Корж - Малий повзрослел.
Skillet - Fell Infection, Comatose,
Hero, Rise.
PenHead Band - Востань, Каматоз, Проснись и живи.
https://goo.gl/images/rH54vg - меч Ерніл на фото один но її два однакових.
Золотиста брама була дуже красива, золотисті узори підчеркували її красу.
- Ого яка велика стіна, - сказав Маршал.
- Китайска порцеляна, - сказала Дороті стукнувши пальчиком по брамі.
- Велика Китайська порцелянова стіна. - до сказав Маршал.
Та тут з високої вежі що була над брамою з'явився маленький солдат з мечем та викрикнув.
- Хто ви та куди направляєтесь?
- Я Дороті Гейл, це Маршал Зефір, Савва Філін та Ерніл Віло, а це Тото. Ми йдемо до Смарагового міста, дозвольте пройти по дорозі з жовтої цегли? - запитала Дороті в солдата.
- Якщо ви хочете пройти вам потрібно взяти дозвіл у принцеси Порцелянового графства.
Тут Савва та Ерніл не витримали та пішли подивитися що там за стіною.
Савва хотів подивитися через стіну.
- О як красиво. - сказав Савва.
Тут солдатик вистрілив з лука прямо в п'яту точку сови. Савва ви крикнув від болі та відійшов від стіни, його притягнув Маршал. Тото приніс стрілу яку призначили Філіну.
- Потрібно поважати їхній крихкий кордон.
Ерніл вискочив на високе дерево та вилізла на велику гілку (встала у позу Людини-павука) почала дивитися що за стіною. Тут солдат ще раз вистрілив з лука прямо їй в обличчя, вона зловила її рукою та подивилась на солдата і одним різким рухом зкришила її в попіл. Потім з тройним сальтом назад приземлилась біля Дороті.
- А можна попросити її величність про зустріч? - запитав Маршал.
- Це не можливо, в неї своїх турбот вистачає, бачите вона хоче вийти заміж та сьогодні вибирає собі жениха.
- Хоче вийти заміж, хммм він хоче просити її руки! - сказала Дороті та показала на Маршала та Філіна.
- Хто саме? - запитав солдат.
Обидва показали один на одного.
- Маршал Зефір, він проситиме її руки. - сказала Дороті, Маршал хотів відмовитися але Савва стукнув його по плечу що він аж згодився.
Солдат взяв трубу і заграв якийсь марш, - Пропустили велетнів, відчинити ворота.
Здавалось що солдат наказував сам собі, він відкрив ворота та всі пішли до палацу..
- Я не хочу одружуватися на порцеляні це крихкий шлюб. - почав заперечувати Зефір.
- А раптом це доля? - запитала Дороті.
- Хмм.. Моє ім'я Зефір а не Шекспір.
- Авжеж.
- Все таки Зефір я не рекомендую тобі ти ще не готовий до таких випробувань. - з насмішкою в голосі сказала Ерніл.
- Хах, не знаю може й справді.
Ерніл знала Зефіра давно ще з академії. Вони були гарними друзями.
Вони прийшли до замку, він був у формі чайника але в багато раз більшого за них. Палац прикрашали багато різних фігур та прикрас, а також різних малюнків.
Друзі зайшли у середину та їх вразила величність порцеляни. Різні малюнки уніформ, навіть маленькі деталі були виконані найкраще. До принцеси Порцелянового графства була вже велика черга. Перший стояв мисливець, великий та зі зброєю. За ним стояли жителі графства які хотіли добитись руки принцеси. Повз нас пробіг якиїсь самозакоханий принц і без черги став за мисливцем відсунувши кілька статуеток.
Зефір став позаду всіх. Ми стали біля стіни і почали чекати коли вийде принцеса.
Ерніл сперлась на стіну та задумалась, вона згадала як колись було у Цукерковій академії.
POV Ерніл
Спогади Ерніл
Цукеркова академія.
" Чудовий зимовий день, прохладний вітер обвівав лице Ерніл яка йшла на заняття по захисту. На дворі вже був обід, тому всі ішли в ідальню щоб підкрипитись та продовжувати день в гарному дусі сил. Вона йшла по коридору та не звертала уваги на ці погляди що переслідували ще від першого дня в цій академії. Деякі вже просто не звертали уваги на Ерніл, але деякі просто над нею знущалися. Нарешті та сама аудиторія вона вже правила до неї, старі партії з карамелі. Вона не любила солодкого ніколи ще з дитинства. Двінок на заняття, всі почали збиратися. Зайшов вчитель і привітався зі всіма, всі встали в знак привітання.
- Можете сідати, - сказав вчитель, я сиділа біля вікна десь на третій парті першого ряду - так сьогодні у нас по плану практика ваших знанням по захисту та нападу, тому ви поділетесь на пари і продемонсруєте свої вміння.
Всі встали та пішли до зали де проходились дуелі. Серед зали стояла довга сценка, на ній був червоний килим з золосистими краями та різними узорами. На потолку висіла велика люстра з різними видами морозива. На стінах висіли портрети різних відомих людей які випустились з академії. Ми дійшли до сценки та вчитель почав розділяти нас по парам. Першими були Карамелька та Пломбір. Вони вийшли на сцену та почали битись, спочатку вони бились на кулаках потім перейшли на мечі легкої категорії. Переміг Пломбір, тому що Карамелька пропустила удар по правому плечу, вона тоді впала і стала легкою мішенню.Дальше пішли Шоколад та Марципан. Все пройшло швидше ніж у перших двох, бо Марципан зламав руку коли сильно впав з сцени на землю. Його відвели в медпункт. Битви продовжилися. Но Ерніл не звертала уваги на них, вона підійшла до стіни та спершись на ню задумалась. Вона дивилась на всіх учнів здалеку і бачила всіх прекрасно, але її відволік синій силует . Він був високий, на голові в нього був синій капелюх, одягнений у синій довгий мундир. На руках були довгі коричневі перчатки. Видимо він сильно хвилювався що сильно тер руки. Я не бачила його обличчя.
" Напевно боїться " - подумала я. Мене вивів з роздумів голос вчителя, він обирав наступних учнів для битви.
- Так наступною піде Ерніл Віло та... - він зробив паузу, я підійшла до сцени, - тобі треба вибрати достойного кандидата хммм.. - він пройшовся по списку очима, - о нехай піде Зефір.
До сцени підійшов той самий силует що я замітила, але на цей раз я бачила його обличчя. По класу прошлись смішки коли ми вийшли на сцену, сцена була довгою в іншому кінці був Зефір. По його очам було видно що він чи то боявся чи то він не хотів бити дівчину.
- Починайте- сказав вчитель.
Ми підійшли та пожали руки один одного. Зефір напав перший, я відхилилась та рукою відбила удар що був адресований мому плечу. Він почав нападати знову, та я знову відбила атаку, на цей раз я взяла його руку і перекинула через себе, але він перекотився і встав на одне коліно, правою рукою він дістав свою шаблю. Я зрозуміла до чого він вів мене я дістала свої два меча які були в мене з обох сторін на бедрі. Він напав на мене та я відбила атаку підсавивши під удар меча, а лівим мечем а точніше рукояткою вдарила і лівий бік Зефіра. Він зігнувся але не відступив. На цей раз взяв шаблею одбив мого меча з такою силою, що мій меч відлетів у стіну та застряг у ній. А я відїхала ногами практично до кінця сцени. Та він знов напав не встигла я оглянутись як вже лежу на підлозі притиснута рукою, сильною рукою. Мій меч далеко лежав від мене тому я мусила діяти як могла. Я вдарила коліном йому в спину, так що аж він на мене впав, не втрачаючи моменту я знову перекинула його через себе. Та прижала мечем до підлоги. А меч я встигла взяти швидко поки він лежав. Я озирнулась всі на мене дивно дивились чи то злякано чи то здивовано. Я допомогла піднятися Зефіру.
- Досить - почула я голос вчителя, - я подивився на твої результати Ерніл Віло вони втішні. А твої результати Зефір нормальні тому ви можете йти відпочивати, всі решта продовжуємо.
Я віддала честь та пішла виймати меч зі стіни.
Потім я пішла до себе в кімнату готуватись до наступного уроку. Я підійшла до свого ліжка та вляглась на нього, яке ж це прекрасне відчуття. " Так що там наступне, а здається нічого хух, можна і полежати.
Я вже достатньо належалась тому пішла на прогулянку.
Я пішла спочатку на двір побути з своїми думками наодинці та тут в мене зі всього розгону хтось врізався, я аж впала на землю. І подивилась на свого винуватця, це був Зефір.
- Мене чуть на занятті не вбив, то тут хочеш добити? - запитала в нього.
Він припідняв голову та подивився на мене.
- Я вибачаюсь, просто поспішав на одну зустріч. - він допоміг піднятись мені. - але я бачу до кого я йшов, сам в нього врізався, а точніше в неї .
- Я вибачаю, то по якій причині ви до мене поспішали?
- Я хотів вибачитись за пригоду на занятті. Просто не привично було битись на рівні з дівчиною.
- Ви здивувались те що дівчина має ту саму силу??
- Ну ні, тобто так, тобто.. ехх я просто хотів вибачитись і все.
- Ну гаразд я вибачаю.
" Я замітила що у нього був спокійний та басовий голос, ну він чуть хвилювався. "
- Ти ще щось хотів??
- Я? А більше нічого, ох заради всього мармеладу як це не вічливо, мене звати Зефір, а тебе здається.. Ервін чи..
- Ерніл, Ерніл Віло.
- Ох вибач.
- Цікаво ти ще багато будеш сьогодні вибачатися?
- Я навіть вже й не знаю. - Зефір потер потилицю рукою, - А ти зараз не дуже зайнята?
- Ні, а що?
- Та може прогуляємось?
- Я якраз ішла на прогулянку.
- Оу то можна я приєднуюсь?
- Ну можна.
Вони пішли у сад академії там узимку надзвичайно гарно.
- То звідки ти родом, - запитав Зефір у дівчини.
- Я.. хм я з західних земель.
- А з якого графства чи з міста?
- А чому тебе це так цікавить? - лопнуло терпіння в дівчини.
- Я просто подумав, тут я ше ніколи не бачив нікого крім жителів графства, вибач що запитав. - знову вибачився Зефір.
- Та нічого, я... просто з графства Драконячих Воїнів.
Зефір впав у шок.
- То ти принцеса??? - чуть не на всю академію спитав Зефір.
- Не кричи так, - попросила Ерніл - давай відійдемо.
Вони відійшли за сад академії, тут рідко хто ходив тому тут можна було переговирити.
- Я думаю ти не розповіси мою таємницю, і взагалі звідки ти знаєш?? - з запитанями полізла до нього дівчина.
- Ще в легенді було сказано що вижила тільки принцеса, і то на неї було наложено прокляття.
Ерніл почувалась себе недобре.
Зефір задумався.
- Гаразд я збережу цю таємницю, а після цього ми можемо бути друзями? - запитав Зефір.
Тут вже Ерніл задумалась.
- Ну... так.
Так почалась дружба Ерніл і Зефіра.
Кінець POV Ерніл
З роздумів Ерніл вивіло чиєсь виття.
Але це вила принцеса, Ерніл тіки побачила як по частинам виносять її женихів. Це було лячно.
- Сватаню кінець. - закінчила принцеса.
Зефір тільки дивився у слід колишніх женихів принцеси.
- Наступний, - мелодійний голос принцеси зразу вів у стрій Зефір, він помаленьку підійшов до принцеси.
- Емм ваше Тендітносте, а тобто ваше Крихкосте? - він подивився у наш бік благаючим поглядом що зразу отримав пібадьорюючі погляди та жести. - ем .. ваше.
- Схоже зефірний солдатик проковтнув власний язичок. - перебила його принцеса.
По залу пройшлася хвиля смішків, Зефір зразу почервонів.
- Найпрекрасніша з принцес варта всіх земних чудес, я несподівано в цім графстві скарб знайшов, - почав співати Зефір найніжнішим чоловічим голосом, - я заклятий холостяк але бачу долі знак, ніщо так не зігріває як любов.
Вони дивилися один одному в очі, для них більше не існувало світу тільки вони.
POV Ерніл
" Вони створені один для одного, та у мене всеодно погане передчуття. "
Кінець POV Ерніл
Та тут зненацька почався землетрус, стіни осипалися, все падало та тряслось.
- Аа ЗЕМЛЕТРУС!!! - кричала принцеса.
Принцеса впала на руки Зефіру, все осипалися. Паніка, страх за життя - ось що було зараз у головах жителів цього графства. Одна статуетка не встигла врятуватись від великого шматку стіни її придавило, вона навіть рухати не могла. Ерніл підійшла до неї і підняла шматок вийняла з під нього статуетку. Взявши на руки, Ерніл побігла до виходу але побачила як на Зефіра падає великий шматок потолку вийняла меч кинула у шматок. Він розлетівся на друзки та вони дощик попадали на Зефіра. Прикривши рукою принцесу він дивився їй у очі, та тут зненацька вибіг її помічник схопив її та побігли до виходу, Дороті підбігла до Зефіра взяла його за руку побігли теж до виходу. Ерніл почекала поки всі вибіжуть, подивилась чи нікого більше немає, вона побачила чиюсь маленьку ручку і побігла до неї. Це був маленький хлопчик який застряг між щілинами, вона підняла його та схопивши меч який лежав біля нього побігла до виходу. По дорозі весь палац почав падати на неї, вона ухилилась від шматку який летів на неї та до бігла до виходу. Зробивши переворот на спині ухиливши хлопчика собою. Надворі було чимало статуеток тому вона поставила хлопчика на землю. До нього зразу під бігли батьки та почали обнімати його.
- Дякую що врятували мого сина. - подякувала статуетка.
Ерніл схилила голову в знаю прийнятя та пішла шукати своїх. Вона оглянулась та знайшла їх позаду палацу.
Дівчина пішла у їхній бік.
Вона оглянулась до заходу Сонця було ще як мінімум десь 6 годин. Вона підійшла до Дороті, вона змітала пил з Зефіра після землетрусу.
- Ти вчинив як справжній герой! - пишалась своїм другом дівчина.
- Я просто виконував свою роботу. - спокійно відповів Маршал по правлячих шаблю.
- Ерніл ти як?? - почувся голос Дороті.
- Зі мною все гаразд.
- Просто ми не бачили як ти вибігла з палацу. - добавив Зефір.
- Там хлопчика придавило, і я мусила за ним бігти. А з вами всіма все гаразд??
- Так всі на місці.
Принцеса встала з місця та вже хотіла йти кудись та Дороті її перепинила.
- Ваше Величносте можна ми пройдемо по дорозі з жовтої цегли. - запитала в неї Дороті.
- Ні, вам прийдеться йти в обхід. - заявила принцеса.
- Но ваше Величносте, так іти тиждень.
- Що ти собі тут дозволяєш, ти не бачиш що у нас тут свої проблеми а ти ще зі своїми прогулянками сюди лізеш. - перебила її принцеса.
- Ваше Величносте може ви зробите виняток для Дороті Гейл. - втавив своє слово Зефір.
- Аа то ти та сама Винищувачка Відьом з Канзасу. Хмм я думала ти чуть вища на зріст. - ахнула принцеса.
- Вона не проста дівчинка. - сказав Маршалл в захист Дороті.
- О то може ти до неї посватаєся. - огризнулась принцеса.
Ерніл засміялась но не голосно.
Принцеса подивилась на неї.
- А чому ти смієшся я нічого смішного не сказала.
- А чому мені не сміятися, ситуація вимагає своїх справ. Я б на вашому місці пропустила нас, ато по можливості хуже для вас буде. - сказала Ерніл.
- Як ти смієш! Говорити таке до самої принцеси! - засмущалась принцеса.
- І що? Мені за це щось буде?
- Я покличу варту.
- Я ж вам допогти хочу ж. - несподівано сказала Ерніл.
- Я щось не бачу.
- Ну подумайте самі ви зараз нас не пропустите, потім Дороті не зможе знову врятувати країну Оз від нового злодія, ви можете загинути ще одного такого землетрусу ви не витримаєте, цей землетрус сильно вплинув на ваше графство. - закінчила Ерніл.
Принцеса задумалась.
- Я піду з вами! - несподівано сказала принцеса.
Всі були в шоці.
- Що? Ваше Величносте ви не можете піти ви можете розбитись ще до річки. - почав заперечувати її помічник.
- Но якщо я не піду то ми всі розіб'ємось.
- Ну тоді я змушений приставити до вас варту.
- В цьому немає потреби, мене охороняти буде Маршалл Зефір.
- Слово честі, Ваше Величносте. - поклонився їй Маршалл.
- Жителі графства Дороті Гейл відома Винищувачка відьом з Канзасу прийшла до нас на допомогу, тому я піду до Смарагдового міста разом з ними аби нам допоміг Сташило Мудрий закінчити правління Блазня, не хвилюйтесь я скоро повернусь. - закінчила принцеса свою промову та шепотом до супровождаючих її сказала, - поклоніться.
Вони поклонялися.
- Чуть нижче.
Вони поклонились ще нижче.
Пізніше принцеса пішла переодягатись до подорожі.
Коли вона була готова всі рушили у подорож.
Композиції до глави.
Imagine Dragons - I'm so sorry, Impossible, Warriors, Believer ( remix).
Rauf & Faik - Я люблю тебя, Мости, Вечера, Детство.
kerwprod - а помнишь вечера, забери боль, Я хочу к тебе, Как такое может бить.
Panda E и Батарейка ( ремикс)
Ганвест - Никотин, Дурман.
Макс Корж - Малий повзрослел.
Skillet - Fell Infection, Comatose,
Hero, Rise.
PenHead Band - Востань, Каматоз, Проснись и живи.
https://goo.gl/images/rH54vg - меч Ерніл на фото один но її два однакових.
Коментарі