Erebus
2022-12-27 09:12:43
Міста і ми
Думки вголос, Різне, Особисте
Прифронтові міста де досить кипить життя , де люди досі займаються торгівлею , їздять таксі і в цих людей є сили посміхатися.
А десь поряд в декількох кілометрах гинуть люди.
З обох боків гинуть ті хто живе надією повернутися до рідних. В обійми , в затишок і тепло.
В нас відібрали навіть це.
В нас відібрали цю мрію - в когось буквально і остаточно , а в когось лише фігурально.
Фігуральність породжує надію і страх смерті. А комусь і втрачати вже нічого.
Місто на букву К.
Місто в області на букву Д.
Зустрів мене дощем і надією що колись місто поверне собі здоров'я, залікують рани ( легкі поранення ) в порівнянні з тим самим містом на букву Б. в тій самій області.
Там люди вже не посміхаються.
А вечір мене зустріне кононадою , розбитими дорогами , ямами , воронками , понівеченими деревами , збитими стовпами.
Світло стробоскопів , мерехтять в очах наче під час футбольного матчу на фанатському секторі.
Скільки тут тих хто також в свій час запалював їх під час гри рідної команди ? А скільки тих кому на це байдуже ? Всі ми жили своїм життям.
Всі ми живимо зараз.
Бо лише зараз цінність життя стала кожному зрозуміла.
#Україна #Українські_міста #Війна
#Роздуми #Війна_в_Україні.