Видалити публікацію?
Erebus
2023-01-11 23:22:49
Засинай , щоб знову прокинутися уві сні.
Думки вголос, Питання, Особисте
П'ять років Донбасу - чи став він мені рідним ? - Звичайно ні , але він забрав те що я все життя вважав своїм. І ось я вже не бачу нічого свого в рідному місті. П'ять років і ціле життя від відморозків моєї школи , до ультра націоналізму. Від бажання класти руку на серце і від серця вітати сонце до бажання закривати вуха та очі і не бачити жах фронту. Скільки мені лишилося , скільки я протримаюся і за що я маю триматися ? Все що я маю то добрі часи котрі розвіяв вітер минулого , такі ж добрі мабуть як холодна кава без цукру та примарне майбутнє що наче міраж в пустелі. Згадай все що ти мав і зрозумій що це лише пісок що пройшов скрізь пальці. Життя як талант програвати і втрачати все що маєш. Мідас перетворював все на золото , а я лише можу перетворити на пил. Мідас був царем , а я лише ще одна бактерія в тілі всесвіту. Я закрию очі і подумки візьму свої фарби , я розмалюю своє нове життя жовтим , червоним , зеленим. На моїй картині будуть маки - маки як символ опіуму та забуття в наркотичному маренні. Я закрию очі і в руці моїй відчую пензлик , я торкнуся паперу , я відчую на дотик приємну фактуру і нанесу перший мазок. Мазок з якого намалюю нове життя серед маків і сонця. Серед зелених дерев біля схилу гір. Подалі від вас , подалі від кожного, подалі від самого себе , віт себе що ковтає маковий сік і уві сні засинає. Сподіваюсь годинникова стрілка ще не скоро встане на потрібній подільці і гучний звук будильнику не поверне мене в світ голих дерев , розбитих доріг і змарнованих можливостей , світ зруйнованого життя.
5
1
352
Коментарі
Н Ф
Написано гарно, метафорично. Зазвичай триматися за минуле - погана звичка. Але не тоді, коли воно рятує, оминаючи жорстоку реальність, дає віру в краще майбутнє. І можливість все ще відчувати себе собою. Коли воно зігріває холодними ночами, в той час, як більше нІкому.
Відповісти
2023-01-12 08:17:35
Подобається