До Нового року лишається пару днів. Класи, кімнати, коридири.. Все вже готово до святкування Нового Року. У актовом залі стоїть ялинка. А ще там проходить репетиція новорічного концерту. Репутація гільдії зіпсувалась, тому, щоб хоч трохи її покращити мастер Шитцу сказав, що вони проводитимуть новорічну виставу для жителів міста. Давайте подивимось, як там у них справи.

– Фіно, ану принеси дядькові он ту пляшку коньяку. – сказав Нішикі, вказуючи кудись у бік шафи. Він був у ролі господаря маєтку.
– Як скажете, графе. – сказала Ханна і зібралася йти до шафи, яка стояла перед кулісами. Дівчинка була в ролі прислуги.
– Ще сходи до кухні і принеси запечених перепелів. – сказав господар маєтку.
– Як накажете, графе. Вже біжу. – відповіла служниця і пішла.
– Ну що ж ви так... – почав говорити Курама, що був у ролі почесного гостя, але його перебили.
– Стоп! Перерва! В мене вже немає сил на це дивитись... – сказала Ілона. – Все, перерва 10 хвилин!
– А де Юно? – спитав Рю. – скоро її вихід.
– Йди пошукай. А я поки що прапорці повішу. – сказав Горо.

Рю пішов шукати Юно. В актовому залі її не було. В її кімнаті також. Може в вітальні? Але теж, ні.
– "Блін, ну де вона може бути? Може сходити в бібліотеку? Точно, вона ж з Ханною тусується. Може в її кімнаті?" – подумки сказав Рю і продовжив пошуки.  Нарешті, він її знайшов через 8 хвилин пошуку. Вона сиділа у бібліотеці за останнім столом і щось писала в своєму блокноті. Хлопець підійшов до неї, але вона його не замітила.  Він скористався можливістю і почав читати текст, що написала Юно.
"– Ах, ваша мати справді пече найсмачніші пироги в королівстві!
– Ну що ви, ваша високосте...
– Так, так. Навіть мої кухарі не готують так смачно. А ці запечені перепілочки просто кулінарний шедевр!
Так і велась розмова між шановним графом та королем. І ось до кімнати входить Луіза, дочка графа. Вона зразу привернула увагу короля."
– Ого. Не знав, що ти пишеш... – не стримавшись сказав Рю.
– Що!? – злякано спитала Юно. – Я... Я зовсім не пишу!..  Ні.. це не.. не моє..
– Класний текст. І до вистави підходить. Перевести на новорічну тематику... В нас буде класна вистава!
– П-правда?
– Звісно! Ходімо іншим покажем! – сказав Рю і взяв Юно за руку.
– С-стій! – сказала Юно і висмикнув руку. –  Я прочитала сценарій до вистави і мені він здався нудним. Тому я вирішила його переписати трохи змінивши сюжет.
– Твій сценарій набагато цікавіший!
– Ніхто не має знати, що я пишу... Не кажи нікому...
– Добре, не скажу. Але нам всерівно потрібно до актового залу.

Вони спустились до актового залу.  А вони вчасно зайшли. Якраз саме цікаве зараз почнеться.
– Розійдіться! – крикнув Горо, падаючи з драбини. Наслідки від падіння не заставили себе довго читати. Розкидані прапорці, розлита фарба, тріснувша драбина й поранена рука хлопця.
– Ну що, повісив прапорці? – з іронією спитала Ханна.
– Ха-ха-ха. Краще допоможіть піднятись.
До Горо підійшла Юно і подала руку допомігши йому піднятись.
– Дякую. Хоча б хтось у цій гільдії нормальний. – сказав Горо.
– Жити будеш? – Спитала Ілона у постраждалого.
– Та буду ж. – Відповів той.
– Гаразд. По місцях! – Скомандувала Ілона, але її перебили.
– Ми щойно таке дізнались! – Увійшовши до зали, сказав Джеремі. – Гільдія "Три мечі" теж ставитиме виставу.
– І це ще не все! У них благодійна вистава! – сказала Акане, що прийшла разом з сестрою та Джеремі.
– Як і кожного року... – Зітхнула Акемі.
– Отже, ми теж поставимо благодійну виставу! Давайте покажемо всім, що ми не лише ламати вміємо! – сказав хтось із присутніх.