На першому поверсі був великий диван, на якому сиділа Юно повністю погрузившись у свої думки. Про те, що спочатку буде важко, а потім легше; про те, що не може бути собою, адже їй дуже складно спілкуватися з людьми; про те, якою буде її кімната...  Але її думки перебила Ханна.
– Привіт, мене звати Ханна. Кілька місяців тому я також була новенькою, тому я тебе розумію.
– А... М-мене зват-ти.. – почала Юно. –Н-у.. Е-ем..
– Не переживай ти так сильно. – посміхнувшись сказала Ханна.
– У-гу.. Я Юн-но. М-мені склад-дно розм-мовля-яти з л-людьм-ми...
– Хм... Не варто так боятись. До того ж у нас тут класні "ребята". І сьогодні ми всі допоможемо тобі купити речі для твоєї кімнати.
– Д-дяк-кую...

Після 09:47 всі були в торговому центрі. Ой, що тут почалось..! Горо почав командувати, близняшкі Акана та Акемі взяли телегу і по черзі катали в ній одна одну по торговому центру. Мікото згрібала в телегу усі сірники та запальнички, а Рей ходив за нею і клав все на місто, згрібаючи всі бутилки з водою.  Наомі влаштувала собі фотосесію, обравши на роль фотографа Кураму. Через деякий час на фотосесію завітала Ханна та Юно.  Джеремі бігав по всіх залах, згрібаючи всі іграшки собі в корзину.  Мастер Шитцу, Белла та Нішикі спостерігали за всім цим. Потім Нішикі це набридло і він підійшов до "самого крутого".
– Горо, ти ж самий крутий? Давай попранкуєм покупців? Буде весело.
– Самий серйозний серед нас усіх вирішив розважитись!? Оце так! Що ж, підтримую. – відповів Гору. А потім вирішив задіяти в цю затїю всю гільдію. – "Оріон", всі сюди! Живо!
Після цього всі зібралися навколо нього в очікуванні того, коли він озвучить причину по якій він всіх зібрав.
– Я довго спостерігав за тим, як ви тут розважаєтесь, а не займаєтесь справою...  Я хочу приєднатись до вас. Але пропоную більш дорослий варіант... – почав Нішикі.
– Ой..
– Ну все..
– Це кінець..
– Ну блііін.
– Ми приречені...
– Він не вміє розважитись..
– Зараз щось нудне скаже..
– Я не збираюсь робити те, що він скаже...
– Це ж тупо!
– Ми хочемо нормально розважитись...
– Та, не з нудьги ж тут помирати.. 
– А з ним помремо.. – почулось звідусіль.  Усі зашуміли, показуючи своє невдоволення.
– Ану цить! – перекрикуючи всіх, сказав Горо.
– Я зібрав вас тут для того, щоб ми нормально розважились. Але я пропоную вам більш дорослий варіант. Ми будемо пранкувати покупців цього торгового центру! Хто як може, вперед, народ! Я вірю в вас. – сказав Горо.
– Оце вже діло! Вперед, народ! – Вигукнула Ханна. Усі розбіглись по центру, а Ханна підійшла до хлопця. – Не знала, що ти можеш бути крутим.
– Як бачиш... Ну ти глянь, вже втекла. – сказав сам до себе Нішикі.

Ханна забрала новеньку й відвела до Акани та Акемі.
– Їй важко заводити друзів, допоможете? – спитала вона.
– Ми то допоможемо, але не зараз. Так як ми усією гільдією тут вона може поговорити з іншими... – сказала Акане.
– Ходімо тестувати меблі. Я позву пацанів. – сказала Акемі. Через деякий час вона привела Нішикі, Горо та Рея. Потім вони пішли тестувати меблі.
А ось весь набір. Дивани, столи, ліжка, гойдалки, стільці і багато іншого. Ханна забрала Юно на гойдалку, Горо вирішив розлягтись на дивані,а поруч на розкладному кріслі ліг Рей.
– Ви так? Скучнувато... Я тестуватиму ліжко! – сказав Нішикі. Спершу він просто сів на ліжко, потім застрибнув. А потім роздягнувсь і заліз під одіяло. Не виспався, бідняжка.
Решта підсипали людям в кошики та телеги різні не потрібні предмети, забирали в людей з телеги їжу, а то і зовсім телеги.

І ось нарешті вони зустрілися з розумом і вирішили купити речі для кімнати Юно. І нибито все добре. Зібрали, все що потрібно і тут Мікото з запальничкою! Вона натиснула на ній кнопку і випадково запалила рушники. Добре, що мастер Шитцу з Беллою пішли з супермаркету.
– Мікото! Що ти наробила!? – крикнув Нішикі.
– Ну вибачте... Ви ж це потушите? – виправдалась дівчинка.
– Ні, так і покинемо. – відповів Рей.
– Все що в корзинах забираєм з собою і валим!!! – с командував Горо і всі його послухались.