Чомусь так бридко на душі...
(18+)
Чомусь так бридко на душі, Що вже нічого я не хочу. І серце тримаючи в руці – Ще відчуваю, що живу... Але навіщо жити так, Коли набридло вже усе? Та із порізів на руках Вже навіть кола і не тече. Слабка і зламана душа, Неначе гілочка тонка – Яку зламати навіть може Зовсім безсилля рука. В моєму серці лише лід – Якого краще не топити, Бо він затопить весь мій світ І там ніхто не зможе жити. І вже не хочеться нічого зовсім Я навіть через раз вдихаю... Отак давно живу я... Чи може... Просто помираю...
Чомусь так бридко на душі, Що вже нічого я не хочу. І серце тримаючи в руці – Ще відчуваю, що живу... Але навіщо жити так, Коли набридло вже усе? Та із порізів на руках Вже навіть кола і не тече. Слабка і зламана душа, Неначе гілочка тонка – Яку зламати навіть може Зовсім безсилля рука. В моєму серці лише лід – Якого краще не топити, Бо він затопить весь мій світ І там ніхто не зможе жити. І вже не хочеться нічого зовсім Я навіть через раз вдихаю... Отак давно живу я... Чи може... Просто помираю...
2020-05-05 20:01:25
11
0