Перегорнувши останню сторінку книги, я зітхнув, перекидаючи голову назад. Навколо книжкові полиці заставлені різними книгами багатьма мовами. Ця бібліотека - справжній скарб нашої родини. Початок цьому царству літератури поклав ще мій прадідусь, він був великим знавцем і любителем хорошої літератури, що, власне, зміг передати своїм нащадкам.
      Я піднявся з м'якого крісла, склавши руки за спиною, і став прогулюватися бібліотекою. Туфлі ледве чутно видавали звук ступаючи на килими перського дизайну, у повітрі витав запах книжкових сторінок і свіжих квітів, які щодня зрізали для нашої бібліотеки.
       Це місце наповнене не лише книжками, а й спогадами. Тут я грався, вчився, слухав як виразно мама читає свої вірші, загалом ріс. Якось раз прадідусь, на заході свого життя, сказав мені:
  - Якщо щось тривожити тебе буде, Міаль, приходь у бібліотеку. Якщо тобі потрібна відповідь на запитання чи розгадка таємниці, теж приходь сюди. І пам'ятай: ця бібліотека непроста, вона чарівна. - і потім дідусь усміхнувся, від чого зморшки під його очима стали виразнішими.
     Багато разів я цікавився що ж такого чарівного є в нашій бібліотеці, але прадідусь лише посміхався і велів чекати. Скільки чекати, мені невідомо донині, але інтерес так само сильний.
    - Принц! - двері відчинилися і на порозі з'явився Іано. Зазвичай він так не вламувався в кімнату без стуку.
    - Ти чого такий збуджений, Іано? - спокійно запитав я, хоча серце билося все голосніше віддаючи барабанним дзвоном у вухах.
     - Сталося горе.
  Я запитально підняв брову.
     - Король помер.
  І тут мене немов молотком ударили. Очі розширилися, дихання почастішало.
    - Як це сталося? - запитав я, глибоко вдихаючи грудьми.
    - Не можу сказати, принц. Він був у своїх покоях, розбирав документи. Буквально за тридцять хвилин я зайшов до нього забрати деякі папери, але вже тоді він лежав у нерухомому стані ледве дихаючи.
      Емоції оволоділи моїм тілом. Я різко повернувся до Іано.
     - Як це могло статися, Іано?! - крик вирвався назовні. - Покої батька охороняються і він був абсолютно здоровий!
    - Ми зробимо все можливе, щоб дізнатися причину смерті! - чоловік стояв рівно, з високо піднятою головою, немов солдат. Я поважав Іано за вміння тверезо міркувати і не дозволяти емоціям захопити розум у стресових ситуаціях.
    - Обов'язково дізнайтеся, хоч весь палац, місто, всю країну з ніг на голову поставте, але дізнайтеся, і доповісте мені!
     - Буде зроблено, Ваша Високість!
     - І ще, - зробивши кілька вдихів-видихів, я продовжив, - матері ні слова. Я сам їй скажу.
     Іано кивнув і поспішно пішов.
Я осів на підлогу, обхопивши голову руками. Як же так сталося, тату? Адже ніхто не міг проникнути до тебе. Невже тебе хтось отруїв або вбив? Але як це можливо, адже охорона була уважною і навченою багато чому. Як я скажу про це мамі? Адже вона з розуму зійде.  Питань з'являлося все більше і відповіді обов'язково будуть. Я особисто з усім розберуся.