Блог
Всі
Перемога в атаці, а не в захисті
Цікаве, Думки вголос
Перемога в атаці, а не в захисті.
І тут я говорю не про війну, що йде на полі бою, а про війну внутрішню.
Перед кожним, особливо таким, що змінює наше життя рішенням, ми відчуваємо низку сумнівів і страхів, що відводить нас від досягнення мети. Шайтан у справі. Його завдання - будь-якими способами погубити всередині вас бажання змінитися в релігії, роботі, ставленні до себе тощо. Чим більше загиблих душ, тим веселіше і краще для нього.
Але що, найчастіше, робимо ми в таких випадках? Страждаємо, ховаємося і захищаємося. Але ж це нічого не принесе. Поки ти захищаєшся, твій ворог знаходить тисячу інших способів як до тебе підступитися і знищити.
І найкращий вихід - напад. У тебе, найімовірніше, не буде віри й упевненості в себе, тому що ти заляканий і загублений. Віра й упевненість приходять виключно через дії, бо тоді ти бачиш, на що справді здатен. Падіння можливі, але за ними підйоми.
"За кожним тягарем настає полегшення" (Кур'ан 94:6)".
Тож щойно бачиш ясну мету, а за ними маршем ідуть сумніви, на чолі яких шайтан - твій головний ворог, - без роздумів нападай, хоч як би страшно не було. Він такої сміливості не чекатиме і побачить, що з ним бореться воїн, чиє бажання перемогти в рази сильніше незалежно від страхів.
Зміни
Думки вголос
Зміни відбуваються у будь-який час, очікувано чи ні.
Ніколи не думайте, що людина змінюється швидко. Це завжди поступовий процес, який починається з думок.
На порозі змін людина матиме багато сумнівів, падатиме, буде обмірковувати довго та багато - буде готуватися. Зміни не даются легко, але якщо в душі є хоч маленький вогник надії, віри, бажання знайти правду, то тоді можна вийти на правильний шлях. Завжди.
Не хвилюйтеся і не думайте за те, коли ці зміни прийдуть. Будьте терплячими і знайте, що ви не одні.
Прийде день, коли в душі загориться зірка і ви відчуєте це по-своєму, але то є вірний знак того, що нова історія розпочинається.
2
263
Ми несправедливі до себе
Цікаве, Думки вголос
Всевишній справедливий до людей. Тільки люди несправедливі до себе.
Як писалося в Кур'ані, сурі Ан-Ніса, аят 79: "Будь-яке благо, що дістається тобі, приходить від Аллага. А будь-яка біда, що спіткає тебе, приходить від тебе самого". Воістину, так і є.
Усвідомлено чи ні, але люди обирають те, що не приносить жодної користі, те, що затягує у вир прокрастинації, самосаботажу - знищує, якщо говорити одним словом. Багато хто відмовляється бачити істину і віддає перевагу своїм бажанням, зраджуючи себе, свої мрії. Матеріальне стало дорожчим і ціннішим за розумовий і духовний розвиток, ми загрузли в невігластві, вульгарності, брехні, залежностях. І люди настільки загіпнотизовані всім цим, що зовсім не хочуть замислитися хоча б на хвилину - а що я взагалі роблю? на що я витрачаю життя?
Кожному з нас даються блага, кожному дається нагорода або покарання по справедливості. Завжди і тільки так.
Нагадаю вам дещо. Настане день, коли ви помрете і все матеріальне, мирське не матиме вже значення, тому що в могилу вас покладуть без цього. Єдине, що залишиться - ваша душа, з якої буде запитано про всі діяння, переконання, з якими ви жили і пішли з життя. І нікому вас буде захищати.
То може час відкрити очі? Зрозуміти, що ви робите не так. Вірите чи ні, але вихід і рішення вам будуть дані завжди, якщо ви щиро бажаєте змінитися. Це може статися не відразу, але доки ви просите про допомогу, доки усвідомлюєте, що щось потрібно змінювати, і дієте, навіть якщо впадете тисячу разів - тоді то чекайте відповіді.
Випробування дано кожному з нас і кожен в силах пройти його. Боріться з мирськими бажаннями, пробуйте знову і знову. Вас Чують, Бачать і обов'язково Допоможуть, якщо в серці горить полум'я і тяга до істини і кращого життя.
Книги
Всі
Вірші
Всі
"Україна"
Мила Україно,
Ненька ти моя,
Звертаюся до тебе від всього серця я.
Батьки на твоїх землях життя мені подарували.
Мене зростила ти, дала мені знання
Міцну родину, друзів, відкриття
Все найкраще ти мені дала.
І з посмішкою сказала:
"Іди, дитя, світ тебе чекає.
Даруй йому своє тепло, допомагай
Та про себе, дівчинко, також не забувай"
І я пішла, невпевнено, з сором'язливістю,
Але із вірою в душі
І завжди знала: ти поруч, допоможеш ти мені.
Твій вітер у полях та спів пташок
На вірний шлях вели
Якщо я падала - з колін підіймали.
І день за днем сильніше я ставала.
Бо ти, Україно, мене готувала.
Але в один день настала війна,
Прийшли супостати
Палити, громити, стріляти, вбивати...
Тебе, моя ненько, на частини розривати.
І тисячі дітей твоїх у полях полягли -
Воїни, люди звичайні.
Нам всім було страшно,
Серце тремтіло, боліла душа...
Та ти тоді сказала: "Рятуйтеся, милі,
Доволі смертей. Прошу вас живіть.
І про мене пам'ятайте"....
І ось, як тисячі дітей твоїх,
Інші землі прийняли нас
Із добром та посмішкою тут до нас,
З великою повагою.
Знай, Україно, люблю тебе я
Ти мені рідна, як мати моя
Ти - друзі, родина, щастя, кохання,
Душі моєї дім,
Початок мого життя.
Україно моя, назавжди ти в серці
І я обіцяю, що будеш щаслива.
Діти твої тобі допоможуть.
Чекай на мене, ненько моя,
Бо все своє життя я буду вертатися додому.
І пам'ятай: ми завжди з тобою
Ніхто і ніколи нас не переможе.
І будеш ти вільна, як пташка у небі.
Люблю тебе щиро, всією душею
І руку поклавши на серце,
З гордістю скажу:
Слава Україні!
Героям слава!
2
0
108
"Вгору"
І впадеш ти, щоб знову піднятися,
Засвітитися світлом зсередини,
Зрозуміти, себе почути
Пробачити й полюбити.
Адже кожен спад - це нова можливість
Себе пізнати і стати сильнішим,
Відкритися світу і почути
Усю силу, що виходить зсередини.
Ти тільки пам'ятай: не бійся падати
Адже попереду чекає на тебе світанок
Світанок прекрасний, теплий, яскравий
Наповнений любов'ю і осяянням.
Всередину себе, своєї душі ти занурся
Адже тільки там знайдеш розгадки і відповіді.
І пам'ятай ось ще - ти можеш усе.
Кордонів тут немає.
Іди, злети ти немов птах вгору
Люби, цінуй, вчися,
Адже ти вільний, сильний, розумний
І світ тобі допоможе.
Дякуй за кожну мить, що життя тобі дає.
Всесвіт з тобою, адже він чує.
Тож дерзай, мій милий друже,
Лети лише вгору!
1
0
133
"Книги"
Не вірш, але щось схоже. Не встигла відкрити книгу, як натхнення мені у двері постукало.
Сьогодні ввечері, слухаючи тишу
Загублюсь в книжковому я світі
Відкрию книгу, занурюся наче в океан
І не знайдеш мене допоки
Не відірвусь від сторінок
Від букв, що пронзають душу
Своєю силою і глибиною.
І тисяча емоцій відобразиться на мені
Душа у вирій полетить, розправляючи свої білі крила.
Бо книга - то міцна любов, яка завжди в серці.
І дивлячись на неї я згадаю кожну мить
Що мені душу підсвітила
Я з загадкою посміхнусь
Скажу: "Так, з тобою ми роман творили"...
2
0
193