- Марія, Ульяна ви вернулись ну чому ви не взяли мене?

Хоча говорив він поважно но досить голосно і злісно. Марія миттєво відповіла хлопцю тим самим тоном що й раніше.

- Влад останній раз ти спалив двір, тому що було нудно!

- Це було давно.

- Це було 2 дні назад, тобі 16, а поводишся як п’ятирічний. Я сказала що візьмемо тебе коли подорослішаєш й навчишся контролювати свою силу, але нас не було 2 години й що ти витворив і де Артур?

Єдине питання на яке демон не відповів Марії було щодо Артура. На нього це було не схоже, тому що він пунктуальний, відповідальний і найкращий друг дитинства Марій й в скорім став другом Ульяні, і було дивно що демон не знав його місце знаходження. Тому дівчина запитала Влада, Артур був його вчителем, але скоріше вважався нянькою й це знали всі. Звичайно третя дитина королівської сім’ї демонів, який з дитинства створював проблеми, був гострий на язик, не слухняний, хоча йому вже 16.Хлопця дратувало що йому дорікають навіть чужі та повторюють ”Якщо в тебе такий характер чи дурість в голові, то хоча б май силу, розум за який тебе будуть поважати або боятись”. А також його нянька який був прекрасним бійцем та володів двома стихіями, а що ж хлопець який стільки старався, але дотягував тільки до половини. Він завжди старався втекти, збутися своєї няньки неодноразово застосовуючи свою силу, але все безутішно.

- Поки вас не було біля гори Корі розпочався бунт, а та як я майбутній Васал, я вмовляв його взяти мене з собою, він не погодився та я все ж пішов за ними. Коли Артур мене виявив то втратив спостережливість та цим скористались противники, але все було марно їх схопили та потяг… повели до в’язниці, ми затримались, щоб поговорити та я його оглушив та скинув до ріки Страждань, а зловили за спускання в темницю до правопорушників.

- Ти що? Неважливо, сиди тут до мого повернення.

- Сестра я з тобою потрібно поговорити.

- Сиди тут до нашого повернення, та приглядай за гостями й не дай боже ти спалиш мій сад!

- Добре сестра.

Зразу після цих слів їхній слід пропав.

- Марія що с тобою сьогодні, й дійсно чому сад, ти так дорожиш цим місцем.

- Не знаю, просто відчуття що саме туди я повинна, ні я хотіла відвести їх.

Тим часом в саду висіла мертва тиша, яку порушила Hope.

- Ем вибач, тебе Влад звати?

Відповідь їй відповіла тиша, здається щось хотіла сказати Аріанна, але нестала цього робити. Тому Hope спробувала ще раз.

- В тебе доволі сильна магія на вигляд тобі 15-17 це вражає.

- Мині 16,але з силою ти не права це ніщо, та й що ти знаєш.

- Не смій так розмовляти з моєю сестрою.

Але вже ж вона не витримала.

- Аріанна не потрібно, хай робить як вважає за потрібне. Хлопче, а якщо я скажу що половина твоєї сили спить, а іншими словами запечатана.

Обернувши голову до Hope, хлопець спитав.

- Ти взагалі про що? Використати мене хочеш.

- Ні, просто хочу допомогти тобі, а ти допоможеш нам, це взаємовигода й попереджую зразу кинути в тебе нас не вийде, тому що вирішити це не так просто. То ми договорилися, так чи ні?