- Час назад.

В останній момент Hope у своїй голові сказала цих два слова. І зразу після них вона стояла біля брата та сестри в той момент коли повідомляла про стеження за ними.

- Так стоп за будьте про тікання далі, смислу в цьому нема вона появиться перед нами менше чим через хвилину. Будьте уважні та готові до бою, в неї є запоясник і схоже з отрутою.

- Сестра ти вернулась?

- Так Аріанна.

- Hope позаду.

- І чому ви зупинились? Невже все ж догадались що я вас при…

- Дівчино, вибачте що переб’ю вас…

- Сестра за що перепрошувати, та й тільки сліпий би не помітив.

- Аріанна. Перед тим як ви нападете скажіть своє ім’я.

- Хм, ну в мене не так багато часу, але ви праві. Я Марія і також демон.

- Дякую за чесність і про те що розповіли хто ви.

- Яка ввічлива, ви точно ангели. Але чому 3 низько рангових ангели тут роблять в такий час, хоча ні ви не низько…

- Сестра.

- О Ульяна ти вчасно, я знайшла дещо цікаве і це потрібно забрати.

Поки Марія розмовляла з сестрою, Лука не тратив часу та спитав свою старшу.

- Hope ти знала?

- Ні про неї я не знала, але ж тепер поки краще чим тоді.

- Ну що ж дозвольте повідомити вам 2 новини. Перша це Ульяна моя сестра, а друга ми забираємо вас з собою.

В наступний момент Марія напала на ангелів і в скорі вони були непритомні та їх забрали.

Коли вони прийшли в себе то виявили що знаходяться в саду в темних тонах, смертельно красивому, яке чимось нагадувало їх сад в дома. Ще через миттєвість що вони сиділи за круглим камінним столом яке доповняло страшенного затишку, й за допомогою якого старша згадала слова матері.

- Довго ви ж проходили до тями.

- Де ми?

- В мене в дома в саду, а хотіли б у в’язниці?

- Звичайно ні, але чому тут?

- Не повіриш сама не знаю вам щастить, яке диво не правда? Але не люблю тягнути кота за хвоста тому ближче до справи. Хто ви я зрозуміла швидко, але питання було в другому чому ви тут? Тому наступна моя думка була, а чому би не попитати вас, а потом вбити. Знову ж не повіриш я моментально передумала, а чому б не потішитись. І тут я помітила твого брата вірніше його окрас волос.

Після цих слів Hope напружилася, але так що ніхто б не здогадався, но.

- Та зрозуміла що ви не такі прості як здаєтесь, але ж багато чого не збігалось, тому ми вас забрали та перевірили вибачай. Ну не напружуйся ти так, якщо це тебе заспокоїть далеко ми не зайшли, але перевірили все необхідне.

Останні слова прозвучали з усмішкою на устах у Марії її забавляла реакція Hope, але дивно було те що ніхто з присутніх не міг помітити щось крім спокійного лиця, навіть рідні брат та сестра, якщо вона цього не бажала. Десь прозвучав звук схожий на стук у двері за ним прозвучало слово.

- Заходьте.

Звісно це була Марія. Після чого пройшло минути дві та прийшли два великих демони які вели хлопця з синім волоссям. Який явно був не в захваті та питався вирватися, але все це було безрезультатно тому він вирішив застосувати магію вогню. Демон з правого боку встигнув відскочити, а той що був з лівого так не пощастило він миттєво весь загорівся, але через мить Ульяна потушила його своєю силою води та сіла за своє місце за столом. Такій витівці ніхто не був здивований крім ангелів й підпаленого.

- Влад досидь, сідай за стіл живо! Ти, він новенький чому не вели його в курс, відведи його до Ольги й де Влад.

Тон Марії став строгіший, а лице спокійне і все це вона проговорила трішки завищеним тоном. На лиці демона читався страх і він швидко відповів майже на кожне питання — чітко, швидко й зрозуміло ніби його мали на тому ж місці стратити без питань, зразу ж після всього його відпустили і його слід простив. Поки хлопець йшов до стола Ульяна легко мотала головою що краще промовчати, поки не бачила Марія.