Видалити публікацію?
Бізельмоній
2018-12-25 21:01:20
Натхнення приходить вночі
Особисте, Думки вголос
Сподіваюся хоч хтось відчував як це, коли при погляді на фото до тебе приходило нечуване раніше піднесення, пожвавлення, жага до незвіданого і непобаченого... Натхнення, якщо казати коротко. Он там, внизу цього посту, є одне з таких фото, що дарують мені натхнення. Такі фото часто дарують настрій, почуття і відчуття, щось недоторканне, але сильніше за будь-що. А ось уже з цього настрою і будується казка. А може й не казка. Може людина, може й сцена, а може момент. Давайте зосередимося на людині. Тут можна відчути чоловіка, котрий наврядчи налякає навіть голуба, і птаха радше з гордо задертим дзьобом почимчикує геть від дивного індивіда, а ніж з панікою полетить. Цей чоловік здається ледь живим, трохи нервовим і явно з недостачею сонця чи якихось вітамінчиків. Він явно страждає інтровертизмом, ніяк не може правильно висловити власну думку і вслух не зможе прочитати й двох слів щоб не запнутись чи збитись. Тобі здасться, що от-от подмухає вітер і легкий бриз підхопить його й понесе аж до іншого континенту. Але твоя думка зміниться, коли його гостре око вихопить ЦЕ. ЦЕ – піаніно. Його голова забуде всі свої справи, очі не зможуть відірватись від ідеально відполірованих клавіш, а тонкі й умілі пальці самі собою потягнуться до жаданого інструменту. Йому не потрібно нот – він знає все й без них. Йому не потрібна публіка – він грає тільки для себе. Йому не потрібен ніхто – йому потрібна лиш вона... Вона... Музика. Музика і цей дар Долі, що може її створювати. І ось настав момент, коли не тільки він забуде про світ, а й ти. Трохи замкнуті перші рухи по чужим поки клавішах, ніби знайомство з новим партнером, дозвіл на гру і питання: як же цю гру почати? Потім пальці, в яких, здавалося, тільки й є що шкіра та кістки, почнуть витесувати зі швидкістю блискавки і з майстерністю Бога звуки, що ти не почув би ніде. Звуки здаються такими значущими, але водночас невидимими, ніби ти сидиш в темряві і лишень зараз, коли щось ледь торкнулось твого обличчя, зрозумів це. Здається що з цієї мелодії, що соромно звати таким легковажним словом, можна будувати непоборні стіни. Можна підкоряти не тільки серця, а й країни, континенти, цілий всесвіт, не встаючи з-за прекрасного інструменту! Можна грати не лише на піаніно, а й на струнах душі і клавішах серця, постукуючи барабанними паличками по нервах. Можна рушити гори, викорчовувати ліси і розносити в друзки найміцніший бетон. Можна підкорити собі все! Переробити світ з нуля і змусити жити по правилам музики! Але замість цього, м'якими рухами і нотами, що пробивають на сльози, він завершить гру, встане на рівні ноги, поправить одяг і ніжно всміхнеться твоєму обличчу, сповненому дитячим здивуванням і бажанням почути більше. Але час вичерпано. Пора йти додому...
5
3
66
Коментарі
Ніколас Велес
Я задовбався читати, а ти писати 😅?
Відповісти
2018-12-25 21:03:25
Подобається
Бізельмоній
@Ніколас Велес Нікагда!
Відповісти
2018-12-25 21:03:37
1
Есмеральда Еверфрі
Ти талант, Бізе, що й казати.....неймовірно написано, дякую, що ти взялася писати😘
Відповісти
2018-12-25 21:34:39
2