Есмеральда Еверфрі
@Miriam
Дорогое удовольствие - быть жителем Амбера, нельзя доверять даже самому себе©ХроникиАмбера
Блог Все
Два роки з вами
Новости, Разное
8
4
66
Щодо українського перекладу
Новости, Разное, Мысли вслух
7
12
57
Про лайки, коментарі та негатив
Мысли вслух, Интересное
10
6
114
Стихи Все
В нас сім'я є на селі
(Написано у співавторстві всією нашою веселою родиною) В нас сім'я є на селі, Туди часто журавлі Залітають, й кожен рік В хаті чуть маляти крик... А тепер така пригода Сталась посеред города: Журавель як заблудився, То в картоплі опинився. Потім на капусту сів, Ще й конопель переїв. Полетів у кукурудзу І наївся там від пуза. Між гарбузів поскакав І малят порозкладав: Те в картоплі, те в капусті, Те в коноплях (щоб їм пусто), В кукурудзі, в гарбузах, Ще й в цибулі й огірках. Кожен рік він прилітає - Спиногризів підкидає. Підростають діти в просі, Ще й в квасолі та горосі... Сонце світить, вітер віє, Мати тоскно вовком виє: Батько досі ходить босий, Діти часто їсти просять. Теща голку загубила, Коли свекру штани шила. А вони отакегенні - Прям як хата здоровенні. Дідо в них як обкрутився, Зачепився, ледь не вбився. Півень тихо в курнику Не кричить «Ку-ку-ріку!», Бо знайдуть, і буде грець - Борщ, печеня й холодець. Курка в сідалі сидить, І натужно так сопить, Та несеться аж два рази - Щоб наїлись ці зарази. Пес із будою утік; Кіт з пташками «Чік-чірік!» (Косить, гад, під горобця Вициганює хлібця). Потім тато ліг у ліжко Й слухав, як шкребеться мишка. Вирішив: знайшла щось їсти, Треба і собі полізти. Встав, до бодні похилився, Трохи салом поживився, Огірочком, часничком, І торішнім баличком. Як пішов води попити, Раптом тут проснулись діти. Поки всіх нагодував, То й світанок там застав. Все, що мама готувала, За одну лиш ніч не стало. Тут вона проснулась вранці: «Що, пожерли все, засранці?!» Таким чином там щодня Гучні гамір й метушня. Ось таке життя щоднини У веселої родини... Тож дивіться, щоб до вас, У лихий чи добрий час, Через хащі конопель Не прийшов ЦЕЙ журавель.
9
10
225
Книгоман
Тебе знову, неначе колись давно, Затягує в нурт* із несправжніх пригод. Не вперше, так звично, але все одно Затримуєш подих і робиш ривок. Життя переплетене з шелестом книг, І всі персонажі так дивно живі. Їх болі та радощі, видих і вдих Твоїми стають на годину чи дві. Допитливий погляд блукає між лиць, Змальованих поза реальних світів. Ти знатимеш їх до найменших дрібниць, А вчинки, надії й слова - поготів. В очах, що, здавалося б, ще молоді, Відлуння трьохсот сторінкових епох, Прожитих за день у словесній воді, Й привівших у бухту з ім'ям Епілог. Два кроки із хвиль... і ти знову між стін Й, з дитинства прожитих тобою, книжок, І тільки за мить, мов тобі навздогін, Прочитаний світ знов набув сторінок. *Нурт - те саме, що вир. Болотна глибінь. «Омут» в російській мові.
12
6
193
Книгоходец
Твои стопы прошли уже сотни дорог Всех тех книг, что прочитаны были, прожѝты. Их свет там, меж расписаных кем-то тревог, Но вот враг побежден, все интриги и тайны раскрыты... Да, сюжет не всегда завершается так, как хотелось - Эпилог временами ложится на душу золой. Ты не знаешь, отчаяние в строках иль смелость, Когда главный герой не хороший, но и не плохой. Проходя мириады различных фантазий, Так легко научиться всем мстить, никого не прощать, Позабыть, что все это - не больше чем чьи-то рассказы, Отражение взглядов на мир всех умельцев писáть. Тебе кажется, в книгах все ярче, гораздо активней, Чем в реальности между бетона и стен. И вновь тело в квартире покроет невидимый иней, Пока разум блуждает за нитью страничных проблем. Но уж близко финал, все расставлены точки над "і", Тем, кто выжил, пророчится долгий размеренный путь. Ты в раздумьях, в который с миров дальше идти, Чей-то голос пытается в тело твой разум вернуть.
15
2
188