Морська мандрівка
Крила
Моя кишеня
Крила
Один хлопчик, вихованець монастиря, постійно дивився на небо. Він дуже любив дивитися на небо - воно було кожен раз не таким, як секунду тому.  На ньому були найрізноманітніших форм хмари, як мазки пензликом по полотну малювника, воно було то блакитним, то помаранчевим з рожевим, то сірим, то синім ... Воно було весь час таким різним.  Хлопчик, вихованець монастиря, дуже любив за це небо.  Він весь час про нього думав - на співах в хорі, під час молитви, лягаючи спати, уві сні ... Йому снилось небо.  Він закривав очі і бачив - бачив, він летить в небі, пролітаючи над храмом, над хрестами, над деревами і полями.



Він летить, за спиною його крила. До неба - яке так не постійно, так прекрасно ...
© Генрі крадієць сенсу,
книга «Платівка Серця».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Крила
Сподобалася розповідь тим,що я теж(як в дитинстві,так і зараз) люблю спостерігати за небом(як той хлопчик).Яке воно мінливе в настрої,яких форм набувають хмари.Вони кожного разу щось мені нагадують.То тваринку,то якусь будівлю,чи якийсь предмет,а інколи цілий пейзаж вимальовується.
Відповісти
2022-11-14 13:51:47
2