Крила
Один хлопчик, вихованець монастиря, постійно дивився на небо. Він дуже любив дивитися на небо - воно було кожен раз не таким, як секунду тому. На ньому були найрізноманітніших форм хмари, як мазки пензликом по полотну малювника, воно було то блакитним, то помаранчевим з рожевим, то сірим, то синім ... Воно було весь час таким різним. Хлопчик, вихованець монастиря, дуже любив за це небо. Він весь час про нього думав - на співах в хорі, під час молитви, лягаючи спати, уві сні ... Йому снилось небо. Він закривав очі і бачив - бачив, він летить в небі, пролітаючи над храмом, над хрестами, над деревами і полями.
Він летить, за спиною його крила. До неба - яке так не постійно, так прекрасно ...
Він летить, за спиною його крила. До неба - яке так не постійно, так прекрасно ...
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Крила
Сподобалася розповідь тим,що я теж(як в дитинстві,так і зараз) люблю спостерігати за небом(як той хлопчик).Яке воно мінливе в настрої,яких форм набувають хмари.Вони кожного разу щось мені нагадують.То тваринку,то якусь будівлю,чи якийсь предмет,а інколи цілий пейзаж вимальовується.
Відповісти
2022-11-14 13:51:47
2