На межі
Цвіркунчик у травці Шпачок на гілці, Сонце в зеніті, А мишка у нірці. Дещо цікаве сьогодні із нею Бачила сон , напевно поганий, Всі її думи тепер тільки з нею, Бо снився їй кіт ,дуже химерний. Може ,то й не дивина Але наше мишеня, Переймає страховина: Бо вона тепер мішень. Нам не зрозуміти, можливо Хоча в кожного є страх Але кожен клопітливо, Вбачає в цьому під шкірних мурах. Да годі вже трястися, Якщо не можеш, то христися Але друже схаменися Та на небо подивися. Бачиш хмаринки білі, Розовілі та жовтілі От вони до наприкладу Не бояться вкладу: Кожен ранок спускатись І вам догождати, Воду розливати І назад підніматись. Тож прикладів годі знайти Ти лише собі один пригляди Швидше ти ціль свою віднайди, За межу свідомості ,ти мусиш зайти. P.S постав лайк і підпишись
2020-05-06 18:02:23
7
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1836
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3127