وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
2018-08-21 11:46:55
56
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Heba Na
نحن بنحتفظ بالوردة حتى بعد ما تجف و تدبل…
Відповісти
2018-08-21 11:52:53
Подобається
Taelice Taelice
😗😗😗
Відповісти
2018-08-21 11:53:02
Подобається
Vee
تلك الورده ستتحل وتندثر في الارض لتولد وتنبت كورده جميله حيه ونضره من جديد ولكن هذه المره أقوى، لا أحد يموت إجباراً من المآسي والأحزان المصاعب والعقبات نحن نملك الخيار ولا شيء يستمر ابداً، انها دوره متكافأه من السيء والجيد وفي كل مره تنتهي من واحده ستخرج منها اقوى
Відповісти
2020-12-08 18:41:41
Подобається
Інші вірші поета
مشعّة آتقنهُ ذاتكَ أزهرِي
Інші поети
Элизабет Тейлор
@anastasiya_derechey
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4419
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3160