Ада взяла пляшку дорогого вина і пішла на берег лагуни. Вона просто ходила по береговій лінії і пила. Вже дещо втомлена, дівчина сіла на пісок і ,продовжуючи пити, дивилася на неймовірний захід сонця . Раптом, за своєю спиною вона почула чиїсь голос .
- Це моє улюблене місце...
Ада повернула голову і побачила того чоловіка, з яким обмінялася поглядами у готелі.
-Ти тут сама? Може познайомимось?
- Я думаю, досить знайомств на сьогодні..- вона витерла сльозу ,що потекла по щоці.
- Ей.. не плач,маленька ,- хлопець обійняв її. - У цьому житті бувають невдачі, їх не слід пам'ятати.
- Мені страшно...
- Не бійся. Я захищу тебе.
Адель підвелась.
-Я й сама в змозі себе захистити.
І вона просто пішла. Їй і дійсно було досить знайомств на один день. Та чоловік все ж не здавався.
- Якщо буде страшно й надалі , я чекатиму тебе у 541.
Проте Ада більше не сказала ні слова. Вона зайшла у свій номер, поставила пляшку біля дверей, розпустила волосся, роззулась та зняла із себе сукню. Адель стояла під холодним душем,мабуть, з півгодини . Вона ніяк не могла отямитися від вечірніх подій. Дівчина зібралася з думками та вийшла з-під води. Вона одягла білий халат і вийшла на балкон. На її мобільний прийшло смс. Вона відкрила його.
"Ти повинна бути там.
D."
Адель кинула телефон на ліжко, з'їхавши по стіні на підлогу вона підперла голову руками. Вона не знала звідки в нього її номер телефону, та і знати не хотіла. Вона хотіла просто забутися...
На годиннику 0.54 , у руці віскі з льодом . Адель вже й сама не знала скільки вона випила. Порожня пляшка вина біля дверей, дві порожні пляшки із-під пива та напівпорожня пляшка віскі. Дівчина ледь доплентала до ліжка та , навіть не роздягнувшись, заснула. На ранок у неї жахливо боліла голова, ноги підкошувалися . Дівчина замовила собі у номер чашку міцної кави, та поки її приготували і принесли, вона випила дві маленькі мінералки. Випивши кави, Ада одяглась, зібрала волосся в пучок , одягла темні окуляри від сонця та пішла вивчати блакитну лагуну.  За півдня вона обходила тільки незначну частину острова, але дуже втомилась. Палюче сонце дуже напекло їй в голову, тому дівчина вирішила покупатись у чистих водах лагуни. Тут немає людей, тут тихо, а при її головному болі це кращі ліки. Дівчина повільно скинула з себе шорти, потім майку. Вона ніжилась у теплій воді, та раптом різкий біль у нозі перебив їй всі думки. Судома.
- Тільки не тепер. Будь ласка,тільки не тепер...
Їй здавалось, що судомило все тіло. Біль був нестерпний. Вона вже практично не бачила нічого навколо, в очах все пливло. Адель відчувала,що втрачає свідомість.
   Дівчина отямилась на пляжі під палючим сонцем. Вона ледь підвела голову і побачила поруч себе постать чоловіка. Це був Денис. Він врятував її від такої безглуздої смерті .
- Як ти себе почуваєш?
- У мене страшенно болить голова.
- Це минеться. Коли дістанемось до готелю я дам тобі дієві ліки.
- Як ти знайшов мене тут?
- Ти завжди мріяла про лагуну, тому дивно було б шукати тебе де-інде як не тут.
- Дякую тобі,-Адель всміхнувся та опустила очі.
- За твою посмішку я готовий життя віддати...