Бой с тенью
Часть 1 Последние лучи освещают меня, И Солнце уходит вместе со мной. Там где-то сможем увидеть тебя , И вместе найти тот самый покой. Вот и Тьма пришла ко мне на встречу. Давно не видела безликий образ твой, А когда-то друзьями были ..хм.., замечу, Теперь уж трапа порасла травой. Ты косишь и косишь эту траву, Добраться ты хочешь к сердцу моему, Но я все дальше от тебя отхожу. Никогда я больше тебя не приму ! Говорят, "никогда не говори никогда". Мысль эта по истине беспокоит меня, Я боюсь, что "никогда" станет "иногда", И затем снова поглатит меня. Тут слышу я крики вдали у оврага. Вроде, кого-то на помощь зовут. Подумала я:"вот бедолага, Надо помочь, а не то ведь умрут" На помощь немедля я побежала, Но Тьма проходу мне не давала. Пыталась всячески меня удержать, Из всех сил я пыталась её отбивать . "Зачем тебе это?"- спросила она. "Ты не понимаешь, там помощь нужна!" "Никто не примет доброту твою, А я вот всегда тебя жду." "Хватит!"- тут же крикнула я. Тьма замолчала, а я дальше шла. Я знала, верить ей нельзя, Я и так ей много отдала . Долго иду по незнакомой дороге, И вот я падаю в итоге. Сил нет у меня больше идти , И теперь я хочу кричать "помоги". Но знаю никто мне здесь не поможет . Тактика твоя - боль приумножить. Но до последнего буду бороться с тобой, Чтобы просто остаться собой.
05.01.2023
5
0
Інші поети
OhNamSoo
@OhNamSoo
Momen ali
@momen_ali
Meriem Gsm
@meriem_gsm
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1102
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1662