Химера Зеленоока

2018-06-14 21:59:21

Двері.

Різне, Думки вголос

Якщо вночі лежати і дивитися на стелю, забувши про всі недочитані розділи і недописані історії, лаковані двері з темного дерева всередині твоєї підсвідомості відкриються. Ти вгадаєш це по клацанню замків, які ти так довго і старанно вішав на дерево, псуючи вишукану простоту оздоби примхами консервативності. Спочатку будеш заспокоювати себе, що тобі почулось. Але коли тихо скрипнуть вже трохи заіржавілі петлі, ти зрозумієш, що не почулось. Що доведеться широко відкрити очі, і дивитись, проте не назовні. Назовні темрява, вона липне до зіниць і сплітається з ними, вона не має обрисів, але має запах і смак. Солодкий, чимось схожий на чорнослив. Або фінік. Але тобі однаково не дадуть насолодитись її смаком. Бо як тільки двері відчиняться достатньо, аби щось випустити, те, що ти ховав там, за замками, не втратить своєї нагоди. Воно вийде, вибулькне своє огидне єство на ще не підконтрольний простір і розіллється огидною смердючою нафтовою плямою гладінню океану твоєї свідомості. Ця катастрофа буде глобальнішою за всесвітній антропогеновий колапс, але її не визнають навіть локальним конфліктом. Тим, хто не бачить снів байдуже до тих, кому сняться кошмари. Тебе розітне ЙОГО огида, по нервовим закінченням пройдуться ЙОГО думки. Ти розумієш, що треба було ще давно зав'язати із цією грою, бо тепер правила задає ВІН. Твоя темна сторона, на яку ти намагаєшся не дивитись, якої уникаєш, існування якої замовчуєш. А вона втупиться у тебе дрібними фасетками твоїх промахів і слабкостей змушуючи повірити, що ти - це вона. І тоді в твої думки мимоволі вплететься ідея загравання зі смертю. Або що гірше - відвертого флірту чи відкритого зізнання. Не чуй. Не бач. Дивись і визнавай, але не давай їй нової сили. Слухай себе і не пускай її до пульсуючого згустку життя у грудях. Най залишається у відведеному їй місці. Вічним нагадуванням, дорогим уроком. Але так, ніби не твоїм, ніби пережитим кимось іншим, давно, і записаним у товсту запилюжену книгу. Не годуй її. Бо двері не вічні. Як і ти.

Коментарі

Роман Верлассен

Аж страшно стало ))

Відповісти

2018-06-15 01:58:04