Химера Зеленоока

2018-09-04 17:55:12

Занадто темно

Різне, Думки вголос

- Навіть не намагайся більше копирсатись в моїх думках! - рухи чародія стали рвучкими і більше нагадували штормовий вітер. Яра мимоволі притислась до стіни, будь-що бажаючи опинитись зараз в іншому місці. Алькор загрозливо наближався, свердлячи дівчину гнівним поглядом. За мить до того, як відстань між ними зійшла майже нанівець, маг пригальмував і вираз його очей раптово пом'якшився. - Там занадто темно. Відчувши, що основна небезпека позаду, Яра несміливо заперечила: - Але ж я не зі зла. Я просто хотіла... - вона не зчулась, як краплина вологи вигулькнула з-під довгих вій і прокреслила вологу доріжку щокою. На обличчі її вчителя промайнув розгублений, чи скоріше винуватий вираз. - Ну-ну, чого ти... - він підійшов до неї і спробував обійняти. Спочатку це було невміло і кострубато, але як тільки маг відчув, що дівчина не опирається, стис кільце обіймів сильніше. - Я розумію. Проте і ти маєш зрозуміти - є речі до яких ти ще не готова... Не буду ж я тебе на амбразуру кидати? - То ви не сердитеся? - погляд вологих очей був настільки жалісливим, що серце архімага Вежі мимохіть стислось. - Звісно, ні. Але це не означає, що я не випишу тобі тирячок за порушення правил... - Але вчителю... - Цить! Нас чекає інвентаризація бібліотеки!.. ...Яромира Стейн уже другий рік очолювала Вежу. Попередній голова Магічного Інституту, Алькор Фоґ зник за невідомих обставин, тому на його місце запросили його ученицю, на той час амбітну, перспективну і непомірно освічену чародійку. Вона одразу ж взяла керівництво за віжжі, тому в короткі строки заслужила звання Залізної Леді. Але, як і в кожної Залізної Леді, в неї були свої секрети... - Я вдома. - звісно її ніхто не чекав,і більше того, ніхто не відповів на її слова. Тихо і сіро, майже як в якому-небуть склепі зажерливих роялістів. За звичкою скинувши туфлі десь на середині вітальні, вона не вмикаючи світла дійшла до сходів, де нарешті вирішила засвітити магічну лампадку. Спустившись до підвалу, вона відкрила складне закляття-завісу і просчинила двері. Слабкий вогник розгорівся сильніше, вихоплюючи з темряви обриси людської фігури, закованої у ланцюги, завтовшки з людську руку. Немите волосся чорними патьоками спадало на бліде виснажене обличчя із впалими щоками та хворобливими синцями під очима. Тільки-но чоловік помітив її присутність, він з силою, дивною для його положення, метнувся вперед, застигши на відстані долоні від Яри. В чорних очах палала шалена лють. Дівчина обхопила схудле обличчя долонями і гарячково прошепотіла: - Борися, прошу тебе, Алькоре. Я знаю, що там надто темно, але ти мусиш, мусиш боротись. Просто дочекайся, і я допоможу тобі. Витягну з тої пітьми, хай там що... Вона казала це щовечора уже два роки. Поки що, її дії не давали результатів, але... Але дарувати хаосу його душу вона не збиралась.

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Химера Зеленоока

@Стефанія Дякую😊

Відповісти

2018-09-04 17:59:34

Подобається

Химера Зеленоока

От мені таке, як наче я про неї раніше вже чула, але пригадати не можу...

Відповісти

2018-09-04 18:01:06

Подобається

Химера Зеленоока

Нічогенько...

Відповісти

2018-09-04 18:06:59

Подобається