Дівчина
Кристоф О. Говард
Як же ти красива, дівчина моя! Гра моїх образ, та мрія дитинствá. Шукаю я тебе, та ранок вже вдомá. Кохаю я тебе. Любов, як полум'я. Ну де же ти, любов моя. Від мéне ти біжиш. Токсично говориш "Пока!". Горда, а все одно тремтиш. Я знаю, що це дарма, Я знаю, що це марно. Однак, візьму тебе за руку Та разом полетим в нірвану. ------------------------------------- [P.S. Прошу не бросаться помидорами, украинский язык знаю не очень, ибо сам я русский, а украинский только начал недавно учить. И да, на фоне я и моя дорогая😁. Дякую всім ❤️]
2020-02-10 12:30:06
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Кристоф О. Говард
@Джозефина ну да, а кто же еще)))
Відповісти
2020-02-10 13:08:05
Подобається
Роман Тихий
Як на початківця у вивченні української мови дуже непогано.
Відповісти
2021-10-31 20:48:45
1
Кристоф О. Говард
@Роман Тихий дуже дякую, Роман ✋
Відповісти
2021-11-01 08:32:51
Подобається
Інші категорії
Вірші в прозі Соціальні Поеми Для дітей Гумористичні Любовні
Інші поети
Деннис
@Dennis_Mak
Minyunsu3
@Minyunsu3
Veronika
@vera_syvorova
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6038
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2304