Тіммі прокинувся в приподнятому настрої. Сьогодні день його народження. На столі в кімнаті Тіма стояв акваріум с золотою рибкою. Хлопчик помітив як кіт стоїть на задніх лапах, спираючись на акваріум та намагається спіймати рибку своєю пухнастою лапкою.

- А ну геть звідси, дурненький – закричав Тім, кинувши в кота капці.

Оскар злякавшись зістрибнув зі столу і сховався під стільцем. В кімнату відчинились двері і вбігла мала Еллі, топаючи своїми маленькими ніжками.

- Ні, Оскар не дурненький – вона схопила кота за довгий пухнастий хвіст і притягнула до себе, затиснувши в міцних обіймах. Кіт лише зміг видати тихий звук:

- Мяу.

Слідом за Еллі увійшли мама з татом, тримаючи в руках величезний святковий торт із свічками та подарунок для іменинника.

- Люба, не муч кота, ти його скоро розчавиш – засміялася мама, намагаючись звільнити бідну тваринку із міцних обіймів.

- Не розчавлю, йому подобається обійматись зі мною.

Під спів Happy Birthday Тіммі задув свічки і взявся за подарунок.

В руках у нього була невелика коробочка з гарною блискучою обгорткою.

- Що тут?- спитав хлопчик не наважуючись зіпсувати таку гарну обгортку.

- Твій подарунок, відкривай швидше – відповів батько, присівши поруч з сином на ліжко.

Тіммі акуратними рухами відкривав свій подарунок, намагаючись не пошкодити папір. Всередині він виявив невеличкий полароїд – фотокамеру, котра відразу друкує фотографії. Вираз обличчя Тіммі дав зрозуміти батькам, що подарунок йому не зовсім сподобався.

- Тобі не сподобався твій подарунок, любий? – спитала стурбована мама.

- Нормально – Тім відклав фотокамеру і пішов вмиватися.

Насправді камера йому дуже сподобалась, але чому батьки вирішили подарувати саме її? Чому їм не прийшло на думку подарувати велосипед, як у його друга? Чи телескоп, як у сусіда Селлі? Адже в нього так цікаво спостерігати за зірками та місяцем. А також можна побачити камету зблизька. Тіммі не раз зі свого вікна бачив, як Селлі сидить в своїй кімнаті і спостерігає за зірковим небом крізь телескоп. Тім не злюбив Сел за те, що сусідський хлопчик завжди радів кожній дрібничці, яку б йому не подарував його дідусь, начебто це сама дорога річ на землі. Тім так радіти різним дрібницям не вмів. Якось він упіймав себе на думці, що заздрить Селлі за його доброзичливість, за вміння бачити навколишній світ цікавим і різнобарвним. Мабуть тому він і уникав спілкування з сусідським хлопчиком. Селлі жив з дідусем. Своїх батьків він не бачив вже два роки. Вони поїхали на заробітки за кордон, та лише іноді надсилали йому усілякі дрібнички і листівки. Сел не ображався на них ніколи, він з розумінням ставився до рішень дорослих.

***

Поїздка до «Космоленду»

Тіммі з сім’єю жили в невеликому місті. Парк атракціонів «Космоленд» знаходився за межами цього міста, тому вони всією сім’єю сіли в машину і рушили до розваг. Батько як завжди вів машин, а мама сиділа поруч з ним. Тіммі та Еллі були на задньому сидінні. Сестричка вже через п'ятнадцять хвилин солодко спала, а Тіммі був в передчутті розваг.

Дорога до парку зайняла майже сорок хвилин. Вискочивши з машини Тім швидко рушив до головних кас, зайнявши чергу. Купивши квитки на більшість атракціонів Тім з татом зайняли дооовгу чергу на американські гірки. Нарешті підійшов їх час кататися. Контролер просив підійти до великої лінійки, щоб виміряти зріст хлопчика. Адже не всім діткам дозволено сідати на гірки. Тіммі став до стіни з лінійкою та підвівся на шкарпетки, бо йому не вистачало зовсім трішечки, якихось два сантиметри. На вдачу Тіммі його хитрість ніхто не помітив, і їх з батьком пропустили до вагончика. Вони сіли у самий перший вагон та потяг тронувся. Це були найбільш незабутні почуття, які він коли-небудь відчував.

Мама з сестричкою каталися на атракціонах для малечі. Еммі вже по третьому колу проїжджала на конячці чарівної каруселі коли Тіммі з татом підійшли до них:

- Тіммі, Тіммі, дивись, я на конячці! – вигукнула сестричка махаючи братові.

Вони майже увесь день провели в парку розваг та покатались на багатьох каруселях. Але парк був дуже великий і обійти його за один день було неможливо. Вже стемніло і деякі атракціони почали потроху зачинятись. Тіммі не терпілося відвідати ще декілька цікавих місць.

- Мама ну ходімо вже - втомившись дивитись як мала катається на одній і тій же гойдалці Тім не витримав.

- Ні, хочу ще конячку! – Еллі обхопила коня за пластикову шию почавши вередувати.

- Добре, останній раз і підемо – погодилася мама.

Тіммі засмутився, адже це його свято і він повинен хвататись за каруселі обома руками та викрикувати – Ще! Ще разок!

- Можна мені піти і подивитись, що тут ще є?

- Ну добре, тільки далеко не ходи.

- Хочеш я піду с тобою? – запропонував тато.

- Ні, я сам. Я не довго. – Тім помахав та пішов углиб парку.

Багато атракціонів були вже зачинені, та людей ставало все менше. Здавалась що поруч нічого немає цікавого і Тім вирішав повернутись назад. Але один павільйон все ж таки привернув його увагу. «Павільйон бажань» був зачинений але світло всередині горіло.

- Може я зможу вмовити власника трохи подовшити час для мене? – подумав Тіммі. Заглянувши всередину крізь вікно Тім нікого не побачив. Двері були трішки привідкриті і Тім увійшов.

- Агов, тут хтось є?- голосно спитав він. Ніхто не відгукнувся.

Увагу Тіммі привернула статуя, що стояла посеред павільйону. Дивна на погляд і трохи жахлива. Хлопчик подивився на табличку з описом, що стояла перед кам’яною статуєю: «Етскотліпока» - ацтецький бог ночі і чаклунів чи «Дзеркало що димить».

- Бог? Дивний ти якийсь – мовив Тім, дивлячись прямо в очі статуї. – І зовсім не страшний. Ну привіт, Бог ацтеків. На мене сьогодні ніхто не звертає уваги, тільки ти. Але ж у мене День Народження, мені вже десять років. Мама увесь час носиться з малою Еллі, батько на роботі майже весь день. І навіть кращі друзі відвернулись від мене. Вони сміються наді мною. А все це через дурненького кота. Він завжди робить дурниці. Адже коти вони такі, що їм ще робити?! Був би я на його місці, я б вів себе розумніше. Навіть розмовляти навчився би, що тут важкого? Ну точно! Мене б усі розуміли. А він – ну одне слово «дурненький».

- Тіммі, ти де?- почувся голос батька.

- Ну все, мені пора. І все ж таки, зовсім не чарівний ти, а пишуть що Бог – махнув на прощання Богу Тім і вийшов на вулицю назустріч батькам.

- Я тут.

День підійшов до кінця. Вся сім’я стомлена їхала додому в машині мовчки. Еллі знову швидко заснула, а Тіммі дивився у вікно і думав про дивну статую, яку сьогодні зустрів.