Ранок.
Тіммі відкриває сонні очі і бачить, що лежить на полу біля свого ліжка. Мабуть я упав з ліжка уві сні?! – подумав Тіммі. Він спробував підвестись та лягти знову на ліжко, але в нього не вийшло. Давай, Тім, одна нога, потім друга… Та ні, в нього не вийшло як слід.
- В чому справа? – спитав Тім. Він опустив очі на свої ноги і замість них побачив дві руді пухнасті лапи.
- Що це? – злякавшись вигукнув хлопчик. Аби як піднявшись на всі вже свої чотири лапки Тіму вдалося підійти до дзеркала, яке стояло біля входу до кімнати. Він побачив «своє» відображення. Це був зовсім не він, а його рудий товстий кіт Оскар, який дивився на нього звідти. Обернувшись навколо себе кілька разів, кіт в дзеркалі не зник, а здивовано вирячився на Тіма.
- Це не можливо! Такого не буває. Що я роблю в коті?
Тут Тім в тілі кота почув метушню на ліжку, піднявши очі…
- О ні! – Там сидів він, Тіммі, звісивши ноги і спостерігаючи за рудим хвостатим.
- Ти як це зробив? – Спитав Тім в тілі кота, але замість слів було чутно лише: - Мяу, мяу.
Кіт в тілі Тіма довго оглядав свої руки. Потім зістрибнув з ліжка і встав на навкарачки. Крутячись навколо себе почав пошуки хвоста.
- Ти що робиш, дурненький? Люди так не роблять. – Але знову було чутно лише його нявкання. Кіт в тілі Тіммі витріщив очі на рудого.
- Ти мене розумієш? – пронявкав Тім в тілі кота. Але кіт в тілі Тіма лише кліпав очима, не промовивши жодного слова.
- Тіммі, ти вже встав? – почувся голос мами з кухні.
О ні, вона не повинна це побачити.
Тут до кімнати увійшла мама.
- Любий, ти щось загубив? – Спитала мама, побачивши як її син стоїть на навкарачки біля ліжка. Кіт в тілі Тіма навіть не ворухнувся, лише дивився то на матір, то на кота.
- Ну зроби щось. – пронявкав Тім в коті.
- Сніданок чекає вже на столі, швидше вдягайся. – сказала мама і вийшла.
Кіт в тілі свого господаря намагався піднятись на ноги, однією рукою тримаючись за ліжко.
- Ну нарешті, дійшло. – пронявкав Тім в коті.
Кіт в людський подобі почав стягувати з себе піжаму. Одна рука, потім друга. Голова застрягла. Нічого не бачивши навколо він крокував кімнатою натикаючись на меблі, щосили намагаючись стягнути піжаму з голови. Спіткнувшись о рудого кота він упав.
- У тебе все гаразд там? – вигукнула мама з кухні.
- Все гаразд. – З незвички відповів Тім в коті, але знову: Мяу вийшло замість слів.
Він вскочив на ще сидячого на підлозі кота в своєму минулому тілі і вхопився зубами за піжаму. Упершись лапами в живіт свого «нового» господаря Тім в коті намагався допомогти вивільняти голову. Вийшло.
- Спускайся до низу, поки мама нічого не запідозрила. - понявкав Тім в рижому тілі.
За допомогою Тіма в тілі кота «хлопчик» одягнувся і спустився до кухні. На столі на нього вже чекали пластівці з молоком. Рудий прийшов слідом і вмостився на сусідній стілець.
Кіт в тілі Тіма прийнявся за сніданок. Опустивши ніс в піалу з молоком він спочатку понюхав вміст, а потім почав жадібно вилизувати молоко язиком.
Еллі, яка сиділа навпроти брата спостерігала за ним не кліпаючи.
- Хі-хі, ти їж зовсім як Оскар. – Розсміялася сестричка.
- Та що трапилось сьогодні з тобою? Ти не захворів? – Збентежилась мати і приклала долоню до лоба сина, намагаючись чи немає температури. – Ти сьогодні ні слова не промовив.
Але кіт в тілі Тіма видав тихий звук: Мя…
- Якщо не бажаєш, не кажи. Час виходити до школи.
Кіт в тілі Тіма повільно підійнявся притримуючись за стілець і намагаючись не впасти, побрів до дверей. Тім в коті пішов проводити «господаря» до автобуса.
***
Повернувшись додому Тім в тілі свого кота почав думати як повернутись назад в своє рідне тіло. Його увагу привернув рух на столі. В акваріумі плавала золота рибка. Рудому хотілось ближче роздивитись її. Кожен її плавничок і хвіст нібито пелюсточка квіточки вабив його. Піддавшись інстинкту кота, в чиєму тілі він був, Тіму дуже закортіло дістатись тієї рибки і упіймати її. Вставши на задні лапи він намагався дотягнутись до столу, але було занадто високо. Тоді він що є сили відштовхнувся від підлоги лапками і за один стрибок долетів до самісінького акваріуму. Але трішки промахнувся і опинився мордочкою в акваріумі. Виринувши звідти Тім зрозумів, що рибка борсається у нього в роті, лише хвіст стирчить із нього.
- Тьху, гидотна яка. – Виплюнув рибку до Тіммі прийшло усвідомлення того, що він не кіт, а людина яка застряла в пухнастому тілі.
На підвіконні грали сонячні відблиски і теплий вітерець дмух з відкритого вікна. Тім в коті розтягнувся на підвіконні і солодко заснув. Спів пташки розбудив його. Озирнувшись, рудий побачив пернату зовсім рядом, по той бік вікна. Котячий інстинкт переважав над розумом, і Тім в коті, виляючи довгим хвостом приготувався до стрибка. Вмить він вже летів вниз з другого поверху. Пташка виявилась шустріше. Кіт майже вхопив її лапами, але вона вже пурхнула високо. БООМ! Та Тім приземлився на лапи на задньому дворі.
Ці інстинкти мене погублять. – подумав Тіммі.
- Друже, це ти? Щось я давненько тебе не бачив. – зовсім поруч через паркан заглядав Френк, дідусь Селлі.
Це він мені? – здивувався Тім в коті.
- Іди сюди скоріш, я напою тебе свіжим молоком.
Рудий проліз під парканом і опинився у сусідньому дворі. Двір був дуже охайним, засадженим різноманітними сортами троянд. На веранді вже стояла мисочка для кота. Кіт підійшов і почав жадібно пити смачненьке молоко. Цікаво, як часто наш кіт ходить по сусідах поласувати смачненьким?
- Оскар! – почулося поруч, - Друже, де ти подівся, я сумував. – У двір вибіг Сел.
- Ходімо хутчіш, я покажу тобі дещо.
Кіт поспішив за Селлі в дім. Вони піднялись вгору до кімнати хлопця, яка знаходилась на другому поверсі. Невеликий, але затишний дім сподобався Тіму. Увійшовши до кімнати він від подиву застиг на порозі. Світла, хоч і не велика кімната вражала кількістю обвішаних довкола макет літаків, ракет і планет сонячної системи. Під великим вікном стояв телескоп.
Те що Сел захоплений космосом я знав, але щоб настільки… - подумав Тім. Селлі вмостився на м’яку подушку на підлозі і покликав кота до себе.
- Дивись що мені мама сьогодні надіслала. – Показував хлопчик, розкриваючи коробку. – Це енциклопедія про космос та макет космічного корабля.
- Давай зберемо його разом? – запропонував Сел котові.
Куди стільки кораблів? – подумав Тім здивовано оглядаючи кімнату.
Оскар часто навідувався до Селлі в гості, бо тут його завжди пригощали смаколиками та грали з ним. У Селлі зовсім не було друзів, хлопчик полюбляв проводити час за читанням книжок і слухати цікаві розповіді дідуся. Тільки Оскар майже кожного вечора прибігав до «нового друга», лежав поряд і уважно спостерігав за тим, як хлопчик збирає свої макети чи захоплено дивиться на зоряне небо.
Згодом дідусь Френк покликав їх на кухню і пригостив смачним улюбленим Селліним чорничним пирогом. Коту «Тіму» також поклали шматочок у мисочку.
Тім в тілі кота провів більше трьох годин в гостях у Селлі, спостерігаючи як хлопчик збирає матусин подарунок і розповідає забавні історії.
І зовсім Сел не зануда – подумав Тім. Він навіть уявив як вони могли б разом збирати макети і весело розмовляти.
Прийшовши додому Тім в тілі кота ніяк не міг позбутися думки про таємничу статую, яку зустрів в парку розваг. Дивна думка пробігла в голові, може то його рук справа?Але Тім відразу позбавився її, такого бути не може. На кухні рудого зустріла сестричка Еллі і міцно вхопила в обійма свого улюбленця.
- МЯУ, МЯУ, МЯУуу – Тім намагався вибратись із міцних обійм, - Розчавиш мене! – на котячому заволав Тім.
Мама готувала щось смачненьке і запах розносився по всьому будинку. Згодом вона розклала по тарілках їжу і поставила на стіл собі та малечі Еллі. Тім «кіт» примостився на стілець поруч з Еллі і став розповідати мамі про нового друга, забувши в чиєму тілі він знаходиться. Чутно лише було:
- Мур мяу, мяу…
Мати здивовано дивилась на кота.
- Мабуть ти щось не те з’їв сьогодні, друже.
***
Тім «кіт» солодко заснув и побачив сон про вже знайому статую стародавнього божества. Воно розмовляло уві сні на незнайомій йому мові, але Тім все зрозумів. Проснувшись Тім вже знав що робити. Парк розваг знаходився далеко і коту було не по силах добратись туди самостійно. І в нього назрів план. Дочекавшись потрібного автобуса Тім подумки подякував богу що пам’ятає як читати і заскочив до салону. В автобусі було малолюдно і рудого кота ніхто не помітив. На кінцевій зупинці він вишмигнув з автобусу і побіг до потрібного павільйону. Сьогодні в парку майже нікого не було. Діставшись місця кіт ледве протиснувся крізь прикрите вікно. Відгодували ж ми тебе. – подумав Тім проштовхуючи пухкий живіт усередину. Всередині було темно, лише світ з вікна освітлював приміщення. «Етскотліпока» стояв на колишньому місці і безмовно спостерігав за тим, що відбувається.
- Ну і послугу ти мені зробив. – на котячому почав Тім. – Стільки проблем створив. Навіть не знаю як там Оскар в моєму тілі. Час вже повернути мене на місце. А то з цими котячими інстинктами я можу не дожити до наступного дня народження. Я зовсім не можу з ними впоратись. Тепер розумію чому іноді кіт так себе веде. О, і до речі, мій сусід Сел хороший хлопець, мені було з ним дуже цікаво. І дідусь його класний. Загляну до них обов’язково, як стану собою. Та у мами попрошу пробачення, вона дуже старається і любить нас с Еллі. Взагалі то я був не правий. От якось так. Якщо тобі не важко, поверни все на свої місця, будь ласка. Обіцяю більше не скаржитись на своє життя.
***
Повернутись додому було складніше. Рудого відразу помічали і вважаючи що він безхатько, проганяли з автобусу. Як стану собою, відразу куплю для Оскара ошийник з ім’ям і адресою на всяк випадок.
- Який ти гарненький. – почулося ззаду. Дівчинка років семи схопила кота на руки. – Мамо, давай візьмемо його з собою?
- Навіть не знаю, може це чийсь кіт, диви як його розгодували.
- Ну будь ласочка, він тут сам самісінький и поряд нікого немає.
- Мабуть він загубився. Гаразд, візьмемо його з собою. Подамо оголошення що знайшли кота, а якщо хазяїн не знайдеться, тоді ти зможеш залишити його собі.
- Ура! – радісно вигукнула дівчинка і пронесла кота в салон автобусу. Тім «в коті» сидів у дівчинки на руках всю дорогу та не зводив очей з вікна. Побачивши свою зупинку Тім зістрибнув і побіг проходом до дверей. На щастя на потрібній зупинці виходили люди і кіт встиг вискочити разом з ними.
- Ти куди? – тільки і встигла промовити дівчинка як двері зачинились та автобус поїхав геть.
Вдома вся сім’я була вже в зборі. Тато розповідав про свій новий проект на роботі; мама – про епізод з улюбленого телешоу; Еллі – про медведика, якому випадково відірвала лапку. І лише Оскар в тілі Тіма мовчки жував. Увійшовши до кухні кіт і хлопчик обмінялись розуміючими поглядами.
- Фу який Оскар брудний! – Промовила Еллі.
- Ти де так встиг забруднитись? – Спитала мама, взявши кота на руки.
Оскар в тілі Тіма підійшов і мовчки взяв кота у мами.
- Ти його помиєш? – Спитала мама.
Хлопчик лише кивнув і поніс кота до своєї кімнати.
- Мама, Тіммі забув як розмовляти?
- Ні, люба, Тіммі просто втомився.
Оскар і Тім сиділи на килимі біля ліжка один навпроти одного і дивились очі в очі безмовно спілкуючись. День видався важким для обох і вони позасинали на підлозі.
***
Тім прокинувся першим. Сонечко розкинуло промінці по підлозі і світило Тіму в очі. Побачивши що спав він біля ліжка Тіммі зрозумів, що благання до стародавньої статуї були марними, нічого не вийшло і йому доведеться звикати жити в іншому тілі. Потягнувшись Тім зачепив рукою щось м’яке. Повернувши голову він побачив свого рудого кота Оскара, котрий лежав поруч і дивився на господаря.
- Мяу.
- Що? – Тім подивився на свої руки, - Я знову я?! – Не вірячи своїм очам хлопчик хутко піднявся щоб поглянути у дзеркало.