Сміюсь.
Я біжу, я лечу, Я брешу навіть інколи, знаєш? І я плачу, живу, я люблю Й безперечно, як інші, страждаю. Попри все, я сміюсь. Регочу до утрати пульсу, І ритму. Я не знаючи, йду. Я не бачачи, йду. І усе таки рину. І я мучусь, кохаю, я гину. Знаєш, тяжко триматись землі, Коли ноги по коліна у прірві. Я вдихаю солодкого цвіту аромати В бездушному саді. Безмірно. Коло мене ті ж бездушні, розбиті осадки. Ну а я... А що я? Я і далі живу. Не маючи про все це і гадки. Краще буду я так, краще буде душа, аніж то без неï. Я не хочу сама, я не буду сама. А як ні... Ти принесеш мені орхідеï?
2018-04-22 07:57:18
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Кита Мирная
@Валерьян Тамулин справді? Дякую))
Відповісти
2018-04-22 10:32:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5714
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1793