Сміюсь.
Я біжу, я лечу,
Я брешу навіть інколи, знаєш?
І я плачу, живу, я люблю
Й безперечно, як інші, страждаю.
Попри все, я сміюсь.
Регочу до утрати пульсу,
І ритму.
Я не знаючи, йду.
Я не бачачи, йду.
І усе таки рину.
І я мучусь, кохаю, я гину.
Знаєш, тяжко триматись землі,
Коли ноги по коліна у прірві.
Я вдихаю солодкого цвіту аромати
В бездушному саді. Безмірно.
Коло мене ті ж бездушні, розбиті осадки.
Ну а я...
А що я? Я і далі живу. Не маючи про все це і гадки.
Краще буду я так, краще буде душа, аніж то без неï.
Я не хочу сама, я не буду сама.
А як ні...
Ти принесеш мені орхідеï?
2018-04-22 07:57:18
5
1