Блог
Всі
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Я так обожнюю цю атмосферу ранньої весни, коли кожен промінчик сонця, зігріває саме серце. Коли не можеш сидіти вдома, і хочеш вийти на вулицю та подивитися на цю неймовірну красу. Коли радієш першим підсніжникам так, наче чекала на них все життя. Вже розпускається верба.
В такі дні хочеться жити.
А як ваші справи?
Книги
Всі
Вірші
Всі
Цей світ
Цей світ на себе вже не схожий
Кудись відтінки зникли всі.
Палітри мають один колір,
Буденність навіть уві сні.
Мої фантазії та вірші
Тримались темних кольорів.
А потім сталося ще гірше:
Не стало зовсім і віршів.
Життя грайливе та яскраве
Де знов лунав дитячий сміх,
Де знала я, що хтось чекає
Моє суцвіття слів та мрій,
Це зникло враз й не повернулось,
Хоч намагалась я знайти.
Цей світ від мене відвернувся,
Бо в ньому Не пануєш ти...
11
10
74
Коли ти була поруч
Я здався в мить, коли ти була поруч,
І зруйнувались сотні тисяч стін,
Я зводив їх роками. Моя гордість,
Основою була в будівлі тій.
Ти була поруч. Все неначе сонцем
Осяяло миттєво цілий світ.
Немов ця мить мене зламала зовсім,
Для неї наче я прожив свій вік.
Мене ти не торкалась навіть словом,
І поглядом повз мене знов пройшла.
Та я чомусь відчув... Шалену волю...?
До цього завжди прагнула душа?
Ти моя муза? Ти моє натхнення?
Чому перед тобою сотні стін
Посипались немов з піску миттєво?
Я від кохання їх колись і звів...
14
6
75
Пройде кохання...
Я так давно до тебе не писала,
Немов пройшло вже сотні тисяч днів.
Думки роїлись – я їх відганяла,
І проганяла образ твій із снів.
Я думала – тебе не буду бачить,
Пройде й кохання раз і назавжди.
Та з часом розумію, все інакше,
Бо ти у серці рідний та живий.
Нехай ти зник з очей моїх та знову
Як в маренні тебе шукаю я.
Нехай не було віршів, було – слово.
І слово це лише твоє Ім'я...
14
7
130
