Блог
Всі
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Я так обожнюю цю атмосферу ранньої весни, коли кожен промінчик сонця, зігріває саме серце. Коли не можеш сидіти вдома, і хочеш вийти на вулицю та подивитися на цю неймовірну красу. Коли радієш першим підсніжникам так, наче чекала на них все життя. Вже розпускається верба.
В такі дні хочеться жити.
А як ваші справи?
Книги
Всі
Вірші
Всі
Завтра...?
Я обіцяю – завтра я забуду,
Твій ніжний погляд що мене шукав.
Твої слова, як ти мене втішав,
Коли я знов була в сердечній смуті.
Обійми, що мене в них зігрівав
Коли мороз на вулиці шалений
Ти був для мене найтеплішим пледом,
Який мене любив та цінував.
І вчинки всі твої, твої вуста,
Якими ти мені знов зізнався,
І руки ними ти мене торкався
Я все забуду. І твоє ім'я.
Але тоді в душі з'явиться дірка,
Що буде ніби з розміром тебе.
Аж ні! Не зможу в приходящий день,
Забути все, про що пишу я вірші.
5
1
54
Твоє ім'я...
Мій біль, мій жаль, мої зітхання,
Мій подих, посмішка моя.
Мій вечір, ніч та сонце зрання
Моя любов – моє життя.
І сотні інших назв ти маєш,
І серед них твоє ім'я.
Тепер я знаю – як кохаєш,
Тебе лиш кличе знов душа.
4
0
57
Якщо у пам'яті моїй...
Якщо у пам'яті моїй
Не буде зустрічей з тобою,
Тоді навіщо й розум мій?
Без тебе світ живе журбою.
Якщо не бачу я тебе,
Твій образ рідний та яскравий.
Навіщо очі в мене є?
Все інше зовсім не цікаво.
Навіщо руки маю дві?
Тебе щоб ніжно обіймати.
І вуха – чути голос твій,
Його я з тисячі впізнаю.
Навіщо в світі цім живу,
І вірші знов свої складаю?
Для тебе, промінь мій, творю
Сміюсь, та дихаю, кохаю.
8
0
51