Автобус рушив попереду шість годин їзди і що б чимось себе зайняти Кетрін дістала телефон підключила до нього навушники та почала прослухувати аудіо книгу. Підчас поїздки Ден весь час зліпав у телефоні, а Аманда та Рей воркували між собою.

У поїздці учні уже шість годин.

Раптом автобус ризько зупиняється та що аж деякі учні упали із своїх місць.

— Що? Уже приїхали? – запитала Кейт.
— Ні учні ще не приїхали. Но. Ми зупинились щоб подивитись на цей краєвид, на це море у якому ви будете завтра плавати.
— І все? – Запитав Ден.

• — І через якийсь краєвид який ми будемо бачити два тижні дехто з нас

чуть не отримав тілесні ушкодження  та я зараз подзвоню своєму татусику і розповім все! – возмутилась Ліза.
— Ліза права міс Бюстьє, ми могли постраждати. – Сказала Кейт.
— Не хвилюйся Принцеса я тебе захищу. Вірний принц Ден готовий завжди прийти на допомогу вам Моя Леді! – і наш вірний принц награно поклонився принцесі Кейт.
— Яке благородство мій принц но я сама можу за себе постояти. – награно повідомила Кейт.

Збоку почувся жахливий сміх однокласників но його перервав голос учителя.

—Так діти заспокоїлись! Кейт Ден зупеніть цей цирк! І так учні вибачте бо іншого разу не могло такого бути ну погодьтесь!
— Ні вибачте но ми не погодимося. Вам не здається що наше життя важливіше ніж якийсь краєвид. Ну гаразд ми хлопці но ті тендітні дівчата, а якщо щось прапилось би? – Розпочав протест Джек, – Ну погодьтесь   хлопці.

Усі погодились із Джеком, но не хотіли розпочинати конфлікт тому усі сіли назад сіли в автобус на свої місця та продовжили свою подорож до табору. Через дві години вони були на місці. Проживати вони будуть у будиночках з однією спальньою у якій є два двух спальних ліжка дві шафи та по тумбочць біля ліжка та ваною кімнатою. Сам табір знаходиться між лісом та морем з пляжем. Усі відправились у свої будинки но тільки у будинку номер 13 було одне двух спальнє ліжко та дві шафи і дві тумбочки ну також була ванна кімната.

Дістався цей будиночок нашій парочці принца і принцеси. Но вони ще про такі удобства не подозрівають  бо число 13 є для них щасливим числом до моменту поки вони не зайшли у будиночок.

— Що? Як? Чому нас не попередили? Як ми відпочивати будемо?
— Не хвилюйся Куколко я тобі такий відпочинок влаштують... – усміхнувся Ден.
— Так заспокоївся. Ти краще скажи як ми спати будем.
— Ну-у разом на ліжку, а що. – Наіграно спитав Ден.
— Так ясно з тобою. Я до мадам Бюстьє.
— Дехто забув ніякі відмовки не приймаються. Тому будем спати разом. – коли Ден сказав останнє речення Кейт із шоком подивилась. – А що ну неспати нам на підлозі. Будем спати по різні сторони.

Так вони порозумілися сходили по черзі у ванну та  поринули у  світ сну після насиченого  дня.