Після закінчення уроків на яких учні просто просиділи хто у гаджетах, хтось читав, деякі між собою розмовляли та кидалися папірчиками. Всі подались святкувати останній дзвінок.

Коли Кетрін та Аманда вийшли з школи на вході вони зустріли Рея та Дена які щось обговорювали.

— Що обсуждаєте хлопці. – Начала розмову Кейт.
—Думаєм куди піти розважитись. Доречі куди ідете ви? Може з вами підемо.— Сумніваюсь що ти Дене захочеш піти на УЖАСТІК.
— Я нормально можу дивитись УЖАСТІКИ. Тільки як ти вмовила піти Кетрін. Вона ж їх ненавидить.
— А ми на дуже страшний не підемо ПРАВДА АМАНДО? Інакше я би не погодилася піти.
— Та правда. Так ви з нами? Чи струсили?
— Шоб я? Струсив? Ти краще за Рея кажи. Я нічого не боюсь.
— Ну дякую друже! Обізвав мене боягузом. Ще друг називається. –Публічно схрестивши руки на грудях  "обідився" Рей.
— Та годі вам хлопці пішли, а то сеанс пропустимо. А другого шансу завести Кетрін на ужастік – не буде.
— Добре пішли Рей.

Перед дверями кінотеатру у Кетрін узяли сумніви піти на ужастик але про це вона нікому це не казала. Занепокоєння у очех подруги побачив Ден та вирішив її підбадьорити:
— Не хвилюйся я буду збоку тебе обнімати та цілувати. Ніхто тебе не обідить. Я не дозволю! Я буду захищати тебе до останнього!
— Відстань МАЖОР, не дочекаєшся від мене переляку.
—Це ми ще побачимо КУКОЛКА. Будеш як мілєнька до мене прижиматись та ховати лице за мої груди.
— Мічтай.

Після такого діалогу усі зайшли в зал не забувши взяти попком та газировку. Сівши на свої місця вчасно,  розпочався сеанс. Як на диво але Кетрін справді не боялась. Через це Ден сидів з надувшим лицем, а він так хотів обійняти та пригорнути Кей.
Після сеансу усі щасливі переглядом фільму вийшли із кінозали.

—Невже не було страшно Кейт? А я так чекав коли ти до мене прижмеся. – З хитрою усмішкою сказав Ден.
— І справді подруго щось ти виглядаєш спокійна. Ану розказуй причину свого спокою.
— А що тут такого? На мою думку звичайний фільм і справі не страшний.
— Ага не страшний. Рей весь сеанс прижимався до Аманди а ти ні в одному глазу.
— Я просто захотів її обійняти, а не прижимався.
— Та годі тобі Рей усі бачили що ти боявся.
— Ну припустимо ви мене розкусили. Так чому тобі Кейт страшно не було?
— Я просто раніше бачила цей фільм.
— Так ти знала і мені нічого не сказала? - Ображено поротараторила Аманда.
— Ну вибач я просто на страшний не хотіла йти. Ти мне вибачиш?
— Тільки якщо пригостиш сьогодні тістечком із пекарні.
— Домовились!
— І нас теж! – Хором сказали хлопці.

Ввечері Кейт (після прогулки з друзями) вмилася, переоділася у піжаму та лягла спати.