• Перша назва «до̀лівські говірки» (І. Верхратський, 1912 р.)

Надсянському говорові досі посвячено мало уваги. Першим і останнім його дослідником був Іван Верхратський, що своєю працею «Про говор долівский». Він перший старався означити його, як самостійну одиницю, перший теж підшукує йому назву «долівського» говору. «Дóлы” місто Долиняне зовуться у західно-галицких руских гірняків жителі околиць Перемишля і Ярославля».

Верхратський покликується тут на назву, створену лемками. Та назву цю не можна уважати за зовсім докладну, бо вона не всюди відповідає географічному виглядові терену. На південь і захід від Перемишля починаються вже підгірські околиці, замешкані населенням цього самого діалекту, отже ні при чому тут назва «Долів». Рівним претендентом до неї може бути, напр. опільський говір, або взагалі якийсь інший не карпатський говір. Як сказано, – ядро нашого говору лежить над рікою Сяном, тому й назва від неї буде відповіднішою й точнішою. – Цікаве, що й новіші дослідники діалектів повторюють невдатну назву Верхратського «Доли», хоч більше відповідну назву: «надсянський говір» впроваджено вже до наукової термінології.

• Назва «надсянські говірки» була введена 1933 р. (І. Зілинський)

Саму назву надсянський говір у наукову термінологію ввів, Іван Зілинський в 1933 році, і утвердилася вона після опублікування монографії М. Пшепюрської «Надсянський говір» у 1938 році у Варшаві. Цю назву знаходимо в енциклопедії, виданій у міжвоєнний час у Львові, де говориться про західну групу українських говорів і перечислюються такі групи, як південно-волинська, подільська, наддністрянська (опільська), надсянська, лемківська, бойківська, середньо-закарпатська, гуцульська і покутсько-буковинська.

• Термін надсянські говірки є найбільш точним з географічної точки зору і дослівно можна сказати, що це «говірки над річкою Сян».

З географічної точки зору ця назва найбільш виправдана (говори над Сяном). Аналогічні численні назви говіркових груп це, між іншим, наддністрянські, наддніпрянські, надпрутські тощо.

• Прикметник надсянський вміщає в собі старовинну назву ріки Сян, яка має індоєвропейський корінь зі значенням «текти» і «вологість».