1) Звук [а] після шиплячих і м'яких приголосних здебільшого зберігається (njam', з'іл'а)
2) Спорадично виступає фонема [ы], як і в карпатських говорах (быу, сын, рыба, малый)
3) Звук [e] може переходити в [а] (біраза, жабрак, чарвоный)
4) Звук [а] в дифтонгічній сполуці [ay] лабіалізується (лабіалізація - заокруглення випнутих уперед губ при артикуляції певного звука) й може переходити в [о] (дау - доу, уз'ау - уз'оу, брау - броу)
5) У деяких говірках етимологічне [e] в новозакритих складах (склади, які стали закритими після існування староукраїнської мови) заступається, як і в західнокарпатських говірках, через [у] (н'ус, щ’ук, т'утка)
6) Поширений приставний [г], зокрема перед [а], [о], [и], [у] (гоко, гинчий, губ'іт)
7) Поширені звукосполуки [г'і], [к'і], [х'і] (с'н'іг'і, к'іну, х'ітрь), а в деяких говірках [г'ё], [к'ё], [х'ё] (качк'е, д'іук'е)