Miroir de la société
Moi j'vis dans un pays Qui prône la démocratie Mais derrière ces airs de faux-semblant Se cache une obsession pour l'argent J'vais exploser, hurler, tout casser J'en ai ma claque de cette société Là où il y avait des dizaines de valeurs Tout a disparu dans un océan de froideur "Pourquoi tu te plains de notre belle patrie ?" "Après tout on a notre chère démocratie !" Ouais, il est beau notre monde à chier Il nous donne le choix d'élire celui qui va nous diriger Entre le gosse de riche qui voit couler de nos gestes des billets Et l'autre conne qui veut foutre dehors les étrangers La pauvreté, les inégalités, les larmes et les pleurs Le harcèlement, abus et autres douleurs C'est ça notre véritable planète aux milles pleurs La démocratie c'est beau, plein de promesses, c'est précieux avec des égalités Mais des connards plein de profits l'utilisent pour dire qu'on a pas à gueuler J'en peux plus je vais tout casser La démocratie n'est que le miroir de la société Mais tout le monde sait que ce miroir est fissuré.
2020-10-11 19:24:45
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Just_axelle just_axelle
J'aime beaucoup ! 💛
Відповісти
2020-10-19 11:34:43
1
Lizzie Pandora
@Just_axelle just_axelle ❤️❤️❤️
Відповісти
2020-10-19 11:40:21
Подобається
Lizzie Pandora
🥺🥺🥺
Відповісти
2020-10-25 16:53:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7489
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1924