Розділ 7
Пролежавши два дні вдома я всеодно не розібралась у собі.Але мої роздуми перервав телефонний дзвінок.
–Ти чимось захворіла?–спитав Олег,але вже без колишнього зацікавлення.Ця фраза прозвучала якось сухо.
–Ні,просто погано себе почувала.
– Добре,бо наша класна керівничка попросила ,щоб ми зробили плакат до Дня незалежності.Ідею я вже маю,треба закупити матеріали!І ще,де будемо робити?
–Давай в тебе.
– Ок,тоді,щоб через п'ятнадцять хвилин була біля мого дому!
– Але– хотіла заперечити я ,але він кинув слухавку.
– Через п'ятнадцять хвилин я була біля його дому.Закупивши матеріали ми зайшли в ліфт ,щоб піднятись на сьомий поверх.Але раптом ліфт зупинився.
–Що це таке?– спитала я
– Застряли!Тепер прийдеться годину чекати щоб нас визволили,а може й більше, – спокійно відповів Олег,– Сідай,це надовго!
–Ну добре.
Просидівши 20 хвилин в тишині він нарешті заговорив до мене...
–Чому тебе не було в школі?
–Я погано себе почувала!
– Ти ж знаєш,що не вмієш брехати,то навіщо зараз говориш мені неправду?
– А що ти хочеш почути?Так я не вмію брехати,але я й не збираюсь вчитись це робити!
– Я й не заставляю тебе!Але все ж таки ,чому тебе не було?
– Я повинна була розібратись в собі.
– Що там розбиратись ,ти ж не любиш мене!
–Я тобі вже тисячу разів говорила: ,,Не вирішуй за мене''!
–А що,хіба за декілька днів щось змінилось?
–Це не важливо
– Але все ж таки?
– Так змінилось і багато чого...
– Хм.....Цікаво....Швидко ти налагодила своє особисте життя,я й не думав ,що ти така!
Слава Богу в цей момент нас відкрили.Доробивши плакат я почала якомога швидше збиратись додому.І стоячи на порозі я не стрималась...
–Ні ,не налагодила я своє особисте життя!І можливо ніколи не налагоджу!А.......
Я не встигла договорити.Бо він підійшов і поцілував мене.Спочатку я розгубилася,але швидко опам'ятавшись я відштовхнула Олега і побігла додому.Спускаючись по сходах я ще чула як він кричав:
– Дурак,дурак!Що ти натворив!?
–Ти чимось захворіла?–спитав Олег,але вже без колишнього зацікавлення.Ця фраза прозвучала якось сухо.
–Ні,просто погано себе почувала.
– Добре,бо наша класна керівничка попросила ,щоб ми зробили плакат до Дня незалежності.Ідею я вже маю,треба закупити матеріали!І ще,де будемо робити?
–Давай в тебе.
– Ок,тоді,щоб через п'ятнадцять хвилин була біля мого дому!
– Але– хотіла заперечити я ,але він кинув слухавку.
– Через п'ятнадцять хвилин я була біля його дому.Закупивши матеріали ми зайшли в ліфт ,щоб піднятись на сьомий поверх.Але раптом ліфт зупинився.
–Що це таке?– спитала я
– Застряли!Тепер прийдеться годину чекати щоб нас визволили,а може й більше, – спокійно відповів Олег,– Сідай,це надовго!
–Ну добре.
Просидівши 20 хвилин в тишині він нарешті заговорив до мене...
–Чому тебе не було в школі?
–Я погано себе почувала!
– Ти ж знаєш,що не вмієш брехати,то навіщо зараз говориш мені неправду?
– А що ти хочеш почути?Так я не вмію брехати,але я й не збираюсь вчитись це робити!
– Я й не заставляю тебе!Але все ж таки ,чому тебе не було?
– Я повинна була розібратись в собі.
– Що там розбиратись ,ти ж не любиш мене!
–Я тобі вже тисячу разів говорила: ,,Не вирішуй за мене''!
–А що,хіба за декілька днів щось змінилось?
–Це не важливо
– Але все ж таки?
– Так змінилось і багато чого...
– Хм.....Цікаво....Швидко ти налагодила своє особисте життя,я й не думав ,що ти така!
Слава Богу в цей момент нас відкрили.Доробивши плакат я почала якомога швидше збиратись додому.І стоячи на порозі я не стрималась...
–Ні ,не налагодила я своє особисте життя!І можливо ніколи не налагоджу!А.......
Я не встигла договорити.Бо він підійшов і поцілував мене.Спочатку я розгубилася,але швидко опам'ятавшись я відштовхнула Олега і побігла додому.Спускаючись по сходах я ще чула як він кричав:
– Дурак,дурак!Що ти натворив!?
Коментарі