Розділ 8
В глибокій задумі я провела ще пару днів.До мене приходили Ніка з Сергієм.Сергій розказував мені ,що Олег теж лежить,нічого не їсть і навіть не встає з ліжка.Мені було шкода і його,і себе.Адже лише тоді коли він мене поцілував я зрозуміла,що люблю його.Раптом задзвонив телефон...
–Алло.
–Привіт.Я дзвоню попрощатись.Ти мене більше ніколи не побачиш,та й мені буде так легше.Прощавай!
–Ти чого?Ти кудись переїжджаєш?
– Ні не переїжджаю,просто подзвонив попрощатись і попросити вибачення за все що натворив!Бувай!
Він прощався так ніби зараз помре.Подумавши хвилину де він може бути,я сіла на велосипед і поїхала на наше улюблене місце,Лису гору.Єдине,що тоді крутилось в мене у голові це :,,Лиш би встигнути''.Доїхавши до місця за декілька хвилин я побачила Олега.Він стояв на обриві,а я не могла ні поворухнутись,ні сказати жодного слова.Раптом я побачила як він робить крок, і закричала:
–Ніііііі
Він повернувся і з насмішкою подивився на мене.
–Ти вже нічого не зміниш,я прийняв рішення!
–Але самогубство це не вихід!
–Для мене це єдиний вихід!
Я стою немов вкопана і бачу як він знову робить крок.Тоді я зірвалась з місця і побігла до нього.Підбігши я схопила його за плечі і потягнула на себе.Я притулила його до себе і промовила йому тихо на вухо:
–Я тебе люблю!Чуєш,люблю!Вибач,але я не зразу зрозуміла це.
Ми стояли на обриві.Я поглянула на нього з очима повними сліз і побачила на його обличчі посмішку.....першу щиру посмішку з стільки часу.Він обняв мене дуже міцно і сказав:
–Як довго я цього чекав!
КІНЕЦЬ
–Алло.
–Привіт.Я дзвоню попрощатись.Ти мене більше ніколи не побачиш,та й мені буде так легше.Прощавай!
–Ти чого?Ти кудись переїжджаєш?
– Ні не переїжджаю,просто подзвонив попрощатись і попросити вибачення за все що натворив!Бувай!
Він прощався так ніби зараз помре.Подумавши хвилину де він може бути,я сіла на велосипед і поїхала на наше улюблене місце,Лису гору.Єдине,що тоді крутилось в мене у голові це :,,Лиш би встигнути''.Доїхавши до місця за декілька хвилин я побачила Олега.Він стояв на обриві,а я не могла ні поворухнутись,ні сказати жодного слова.Раптом я побачила як він робить крок, і закричала:
–Ніііііі
Він повернувся і з насмішкою подивився на мене.
–Ти вже нічого не зміниш,я прийняв рішення!
–Але самогубство це не вихід!
–Для мене це єдиний вихід!
Я стою немов вкопана і бачу як він знову робить крок.Тоді я зірвалась з місця і побігла до нього.Підбігши я схопила його за плечі і потягнула на себе.Я притулила його до себе і промовила йому тихо на вухо:
–Я тебе люблю!Чуєш,люблю!Вибач,але я не зразу зрозуміла це.
Ми стояли на обриві.Я поглянула на нього з очима повними сліз і побачила на його обличчі посмішку.....першу щиру посмішку з стільки часу.Він обняв мене дуже міцно і сказав:
–Як довго я цього чекав!
КІНЕЦЬ
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Розділ 8
Круто!
Відповісти
2018-08-13 00:10:05
Подобається