Видалити публікацію?
Микола Мотрюк
2024-04-02 07:48:26
Думки вголос, Особисте
Важка зміна... Не віриться, що ми живі... Москалі лізуть, і лізуть... помирають, відступають, пробують знову... Наша зброя не витримує, перегрівається, клинить... приходиться досилати патрон вручну, і стріляти тільки одиночними... Перезарядка з ноги... ще раз... Довелося чистити зброю під час обстрілу, поки побратими прикривали... Знову бій... і одного побратима з нами вже немає... Не вистачає набоїв (особливо страшно, коли в тебе залишається всього лише півмагазина, а москаль стає все ближче, і ближче, не припиняючи при цьому вогонь)... Ввечері прийшла підмога... І знову з самого ранку бій... Нарешті кінець зміни, виходимо... скид... і один 300... турнікет, і в ліс... Контузія... Ховаємось в старих напіврозбитих москальських бліндажах, перебіжка з пораненим (відкритий перелом ноги, осколки, рвана рана)... знову бліндаж... ворожа артилерія працює прицільно... Найздоровіші ризикують, і тікають під обстрілами на точку евакуації... Я, поранений, і ще один хлопець, який ніс наряд в тому бліндажі, залишились... Година очікування, - і нас забирає евакгрупа... Слава Богу, що не було жодної ворожої пташки в небі... Тягнемо пораненого... Шпиталь... Дякую Богові, що живі... Вічна пам'ять всім полеглим...
11
2
357
Коментарі
Генрі крадієць сенсу
Такі тексти так важливі - і людина виговорилась, і нагадують, що насправді важливо
Відповісти
2024-04-02 08:11:59
2
Терті пляцки
Слава Богу, Миколко, що ти живий. Хай тебе Матінка Божа охороняє
Відповісти
2024-04-02 08:23:20
1